Енергетика Узбекистану

Енергетика Узбекистану — галузь економіки Узбекистану. Питаннями енергетики та вугільної промисловості займається АТ «Узбекенерго».

Доведені запаси нафти в Узбекистані, станом на початок 2016 року, становили 81 млн тонн. Узбекистан займає 43-те місце у світі за розвіданими запасами нафти^[1].

Родовища нафти розвідані в Каракалпацькій автономній республіці й шести адміністративних областях: Кашкадар'їнській, Бухарській, Сурхандар'їнській, Наманганській, Андижанській і Ферганській. Основний обсяг запасів зосереджений у Кашкадар'їнській області, зокрема, у межах найбільшого в країні родовища Кокдумалак.

З 2016 року в Узбекистані було видобуто 2,1 млн тонн нафти й газового конденсату у порівнянні з 2,2 млн тонн у 2015 році. У структурі видобувної нафтової сировини простежується тенденція до збільшення частки газового конденсату^[2].

Узбекистан має розвідані запаси вугілля в кількості 1832,8 млн тонн, зокрема: бурого — 1786,5 млн тонн, кам'яного — 46,3 млн тонн. Прогнозні ресурси становлять 323,4 млн тонн вугілля. Видобуток вугілля в республіці ведеться на трьох родовищах: Ангренське (буре вугілля), Шаргуньське і Байсунське (кам'яне вугілля).

Щорічно в Узбекистані видобувається понад 4 мільйони тонн вугілля. «Узбеквугілля», на частку якого припадає 98 % видобутку твердого палива в республіці, з 1948 року веде промислове відпрацювання найбільшого — Ангренського буровугільного родовища у Ташкентській області з розвіданими запасами вугілля в обсязі 1,9 мільярда тонн. Окрім того, підземний видобуток кам'яного вугілля в Сурхандар'їнській області здійснює ВАТ «Шаргуньвугілля», 41,57 % якого належить «Узбеквугіллю»^[3]. «Узбеквугілля» має намір довести видобуток вугілля у 2018 році до 11 мільйонів тонн проти 4,3 мільйона тонн за підсумками 2014 року.

Узбекистан з видобутку газу займає третє місце серед країн СНД і входить до десятки найбільших газодобувних країн світу (63-65 млрд м³ газу на рік)^[4].

Згідно зі звітом BP зі світової енергетики, оприлюдненому у червні 2016 року, видобувні розвідані запаси вуглеводнів в Узбекистані становлять понад 2,52 мільярда тонн умовного палива, з яких близько 65 відсотків припадає на запаси газу. Як зазначено у звіті, Узбекистан у 2015 році добув 57,7 мільярда кубометрів газу, що на 0,8 відсотка більше в порівнянні з 2014 роком. Споживання газу у республіці у 2015 році склало 50,3 мільярда кубометрів (плюс 3,1 відсотка)^[5].

Встановлена потужність електростанцій Узбекистану перевищує 14,1 млн кВт і становить близько 50 % генерувальних потужностей усієї Об'єднаної енергосистеми Центральної Азії. У 2017 році в Узбекистані вироблено 60,7 млрд кВт·год електроенергії, що більше на 2,9 % у порівнянні з 2016 роком. Цього достатньо для задоволення попиту, який зростає, на електроенергію республіки, на виконання зобов'язань із постачання електроенергії на експорт і збереження енергетичної безпеки країни. Всі теплові та гідроелектростанції входять до структури АТ Узбекенерго^[6].

Основою енергетичної системи Узбекистану є теплові електростанції загальною потужністю 12,1 млн кВт. У п'яти великих ТЕС встановлені енергоблоки потужністю від 150 до 800 МВт. Це такі великі теплові електростанції, як Талимарджанська, Сирдар'їнська, Ново-Ангренська і Ташкентська ТЕС, що виробляють близько 86 % електроенергії^[7]. У 2017 році на теплових електростанціях АТ «Узбекенерго» було вироблено 52,1 млрд кВт·год електричної енергії, споживачам було відпущено 7,3 млн. Гкал теплової енергії^[8][9].

Гідроелектростанції АТ «Узбекгідроенерго», залежно від водності року, генерують близько 6,5 млрд кВт·год електроенергії^[10].

За оцінками Азійського та Світового банків, валовий потенціал сонячної енергії в республіці Узбекистан перевищує 51 млрд тонн нафтового еквівалента, що становить 99,7 % всіх досліджених до теперішнього часу ВДЕ в республіці. За рахунок цих ресурсів можна виробити кількість електроенергії, яка в 40 разів перевищує обсяги її річного споживання^[11].

8 квітня 2015 року введена в експлуатацію тестова сонячна фотоелектрична станція (СФЕС) потужністю 130 кВт у Папському районі Наманганської області Узбекистану. Основна мета СФЕС — перевірка різних новітніх типів сонячних панелей і модулів, тестування їх техніко-економічних параметрів (ТЕП) у кліматичних умовах Узбекистану з метою вибору рішень з вищим ККД. СФЕС буде служити майданчиком для відпрацювання навичок експлуатації таких станцій і практичної підготовки вітчизняних фахівців у галузі сонячної енергетики. Меморандум про будівництво тестової СФЕС потужністю 130 кВт із застосуванням передових корейських технологій підписали Мінекономіки Узбекистану і Міненерго Республіки Корея. Фотоелектрична станція побудована за рахунок грантів республіки Корея в 0,700 млн дол. США^[12].

До 2020 року в Узбекистані планується побудувати три геліостанції загальною потужністю 300 МВт. Уряд Узбекистану планує побудувати геліостанції в Наманганській і Сурхандар'їнській областях. 20 грудня 2016 року пресслужба АТ «Узбекенерго» повідомила, що китайська компанія Zhuhai Singyes Green Building Technology Co., Ltd побудує фотоелектричні станції у Самаркандській області Узбекистану потужністю 100 МВт. Очікується, що перша в Центральній Азії геліостанція буде виробляти до 200 мільйонів кВт·год електроенергії на рік^[13].

Станом на 202 рік в країні немає вітрових електростанцій. Але у квітні Міністерство енергетики Республіки Узбекистан запросило незалежних приватних виробників електроенергії до участі в розробці, фінансуванні, будівництві, володінні та експлуатації об'єктів в рамках даного проєкту^[14]. Перший тендер на «зелений» проєкт буде реалізований за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку в рамках угоди про співпрацю, кінцевою метою якого є будівництво вітрових електростанцій сумарною потужністю 1 ГВт. Для будівництва вітроелектростанції та супутньої інфраструктури вже вибрано майданчик. Нині на ділянці ведуться екологічні дослідження і роботи з вивчення міграції птахів.

• Економіка Узбекистану