Ентероендокринна клітина

Ентероендокринна клітина
Дії головних гормонів шлунково-кишкового тракту, що секретуються ентероендокринними клітинами
Деталі
СистемаЕндокринна система
РозташуванняШлунково-кишковий тракт
Ідентифікатори
Латинаendocrinocyti gastroenteropancreatici
MeSHD019858 Редагувати інформацію у Вікіданих
THH3.04.02.0.00024 і H3.08.01.0.00003 Редагувати інформацію у Вікіданих
FMA62930 Редагувати інформацію у Вікіданих
Анатомічні терміни мікроанатомії[en]

Ентероендокринні клітини — це спеціалізовані клітини шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози з ендокринною функцією. Вони виробляють шлунково-кишкові гормони або пептиди у відповідь на різні подразники та вивільняють їх у кровотік (системний ефект), у навколишні тканини в якості місцевих месенджерів (паракринний ефект) або до кишкової нервової системи для активації нервових реакцій.[1][2] Ентероендокринні клітини кишечника є найчисленнішими ендокринними клітинами організму.[3][4][5] Вони складають кишкову ендокринну систему як частину ендокринної системи, так само як кишкова нервова система є частиною нервової системи.[6]

У певному сенсі ентероендокринні клітини діють як хеморецептори, ініціюючи травні процеси, виявляючи шкідливі речовини та ініціюючи захисні реакції.[7][8] Ентероендокринні клітини розташовані в шлунку, кишечнику та підшлунковій залозі. Мікробіота відіграє ключову роль в імунних та метаболічних реакціях кишечника в ентероендокринних клітинах через свій продукт ферментації — ацетат (коротколанцюгову жирну кислоту).[9]

Кишкові ентероендокринні клітини

Кишкові ентероендокринні клітини розподілені окремими клітинами по всьому кишковому тракту і не формують скупчень.[7]

Гормони, що виділяються цими клітинами, включають соматостатин, мотилін, холецистокінін, нейротензин, вазоактивний інтестинальний пептид та ентероглюкагон.[10] Ентероендокринні клітини сприймають сигнал від метаболітів кишкової комменсальної мікробіоти та координують антибактеріальні, механічні та метаболічні гілки вродженої імунної відповіді кишечника хазяїна на комменсальну мікробіоту.[11]

К-клітина

К-клітини секретують шлунковий гальмівний пептид — інкретин, який також сприяє накопиченню тригліцеридів.[12] К-клітини здебільшого знаходяться у дванадцятипалій кишці.[13]

L-клітина

L-клітини секретують глюкагоноподібний пептид-1, пептид YY, оксинтомодулін та глюкагоноподібний пептид-2. L-клітини переважно знаходяться в клубовій та товстій кишці, але деякі також знаходяться в дванадцятипалій та порожній кишці.[14]

I-клітина

I-клітини секретують холецистокінін (ХЦК) і перважно розташовані у дванадцятипалій кишці, зі зменшенням їхньої кількості далі по всій тонкій кишці.[15] Через ХЦК вони модулюють секрецію жовчі, екзокринну секрецію підшлункової залози та відчуття насичення.[16]

G-клітина

Ентероендокринні клітини шлунка вивільняють гастрин та стимулюють секрецію шлункової кислоти.[17]

Ентерохромафінна клітина

Ентерохромафінні клітини — це ентероендокринні та нейроендокринні клітини, що мають близьку схожість з адреномедулярними хромафінними клітинами, що секретують серотонін.[18]

Ентерохромафіноподібна клітина

Ентерохромафіноподібні клітини або ECL-клітини — це тип нейроендокринних клітин, що секретують гістамін.

N-клітина

Розташовані у зростаючій кількості по всій тонкій кишці, з найвищою щільністю в клубовій кишці,[19] N-клітини вивільняють нейротензин і контролюють скорочення гладких м'язів.[20]

S-клітина

S-клітини виділяють секретин переважно в дванадцятипалій кишці, і у менших кількостях по всій решті тонкої кишки[21] та стимулюють екзокринну секрецію підшлункової залози.[16]

D-клітина

D-клітини, також звані дельта-клітинами, секретують соматостатин.

Мо-клітина (або М-клітина)

  • знайдені в криптах тонкої кишки, особливо в дванадцятипалій та порожній кишці.
  • Відрізняються від мікроскладчастих клітин (М-клітин), які знаходяться в пейєрових бляшках.
  • Секретують мотилін[22][23]

Ентероендокринні клітини шлунка

Ентероендокринні клітини шлунка знаходяться в шлункових залозах, переважно біля їх основи. G-клітини секретують гастрин, постгангліонарні волокна блукаючого нерва можуть вивільняти гастрин-вивільняючий пептид під час парасимпатичної стимуляції для стимуляції секреції. Ентерохромафіноподібні клітини — це ентероендокринні та нейроендокринні клітини, також відомі своєю схожістю з хромафінними клітинами, що секретують гістамін, який стимулює G-клітини виділяти гастрин.

Інші гормони, що виробляються в цих клітиних, включають холецистокінін, соматостатин, вазоактивний інтестинальний пептид, речовину П, альфа- та гамма-ендорфін.[10][24]

Ентероендокринні клітини підшлункової залози

Ентероендокринні клітини підшлункової залози розташовані в острівцях Лангерганса та виробляють, найважливіші гормони інсулін та глюкагон. Їх секрецію регулює автономна нервова система, при цьому парасимпатична стимуляція стимулює секрецію інсуліну та пригнічує секрецію глюкагону, а симпатична стимуляція має протилежний ефект.[25]

Інші гормони, що виробляються в підшлунковій залозі, включають соматостатин, панкреатичний поліпептид, амілін та грелін.

Клінічне значення

З ентероендокринних клітин розвиваються рідкісні та повільно зростаючі карциноїдні та некарциноїдні пухлини. Коли виникає така пухлина, вона має здатність виділяти великі обсяги гормонів.[2][26]

Історія

Відкриття гормонів ШКТ відбулося під час досліджень того, як травна система регулює свою діяльність. Піонером у дослідженні ентероендокринних клітин вважають німецького вченого Мартіна Хайденгайна (Martin Heidenhain). Саме він у 1870-х роках вперше описав особливі клітини в епітелії кишківника, які забарвлювалися сріблом і мали зернисту цитоплазму. Ці клітини отримали назву «ентерохромафінні клітини» або «клітини Хайденгайна» і стали першими відомими представниками ентероендокринних клітин. Надалі їх вивчення продовжили інші дослідники, зокрема Вільям Бейлі (William Bayliss) і Ернест Старлінг (Ernest Starling), які у 1902 році відкрили гормон секретин, що також виділяється ентероендокринними клітинами тонкої кишки.[27][28]

Інші організми

У щурів (Rattus rattus) рецептор коротколанцюгових жирних кислотGPR43 експресується як цим типом клітин, так і тучними клітинами слизової оболонки.[29]

Див. також

Примітки

  1. Rehfeld JF (October 1998). The new biology of gastrointestinal hormones. Physiological Reviews. 78 (4): 1087—108. doi:10.1152/physrev.1998.78.4.1087. PMID 9790570.
  2. а б Solcia E, Capella C, Buffa R, Usellini L, Fiocca R, Frigerio B, Tenti P, Sessa F (1981). The diffuse endocrine-paracrine system of the gut in health and disease: ultrastructural features. Scandinavian Journal of Gastroenterology. Supplement. 70: 25—36. PMID 6118945.
  3. Ahlman H (2001). The gut as the largest endocrine organ in the body. Annals of Oncology. 12 Suppl 2 (suppl 2): S63—8. doi:10.1093/annonc/12.suppl_2.s63. PMID 11762354.
  4. Schonhoff SE, Giel-Moloney M, Leiter AB (June 2004). Minireview: Development and differentiation of gut endocrine cells. Endocrinology. 145 (6): 2639—44. doi:10.1210/en.2004-0051. PMID 15044355. Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 1 березня 2013.
  5. Moran GW, Leslie FC, Levison SE, Worthington J, McLaughlin JT (July 2008). Enteroendocrine cells: neglected players in gastrointestinal disorders?. Therapeutic Advances in Gastroenterology. 1 (1): 51—60. doi:10.1177/1756283X08093943. PMC 3002486. PMID 21180514.
  6. Principles and Methods of Toxicology (вид. 5th, revised). CRC Press. 2007. с. 1547. ISBN 9781420005424.
  7. а б Sternini C, Anselmi L, Rozengurt E (February 2008). Enteroendocrine cells: a site of 'taste' in gastrointestinal chemosensing. Current Opinion in Endocrinology, Diabetes and Obesity. 15 (1): 73—8. doi:10.1097/MED.0b013e3282f43a73. PMC 2943060. PMID 18185066.
  8. Sternini C (February 2007). Taste receptors in the gastrointestinal tract. IV. Functional implications of bitter taste receptors in gastrointestinal chemosensing. American Journal of Physiology. Gastrointestinal and Liver Physiology. 292 (2): G457—61. doi:10.1152/ajpgi.00411.2006. PMID 17095755.
  9. Jugder BE, Kamareddine L, Watnick PI (August 2021). Microbiota-derived acetate activates intestinal innate immunity via the Tip60 histone acetyltransferase complex. Immunity. 54 (8): 1683—1697.e3. doi:10.1016/j.immuni.2021.05.017. ISSN 1074-7613. PMC 8363570. PMID 34107298.
  10. а б Krause WJ, Yamada J, Cutts JH (June 1985). Quantitative distribution of enteroendocrine cells in the gastrointestinal tract of the adult opossum, Didelphis virginiana. Journal of Anatomy. 140 (4): 591—605. PMC 1165084. PMID 4077699.
  11. Watnick PI, Jugder BE (February 2020). Microbial Control of Intestinal Homeostasis via Enteroendocrine Cell Innate Immune Signaling. Trends Microbiol. 28 (2): 141—149. doi:10.1016/j.tim.2019.09.005. ISSN 0966-842X. PMC 6980660. PMID 31699645.
  12. Parker HE, Habib AM, Rogers GJ, Gribble FM, Reimann F (February 2009). Nutrient-dependent secretion of glucose-dependent insulinotropic polypeptide from primary murine K cells. Diabetologia. 52 (2): 289—298. doi:10.1007/s00125-008-1202-x. PMC 4308617. PMID 19082577.
  13. Gutierrez-Aguilar, Ruth; Woods, Stephen C (February 2011). Nutrition and L and K-enteroendocrine cells. Current Opinion in Endocrinology, Diabetes & Obesity. 18 (1): 35—41. doi:10.1097/MED.0b013e32834190b5. PMC 3884637. PMID 21124210.
  14. Drucker DJ, Nauck MA (November 2006). The incretin system: glucagon-like peptide-1 receptor agonists and dipeptidyl peptidase-4 inhibitors in type 2 diabetes (PDF). Lancet. 368 (9548): 1696—705. doi:10.1016/s0140-6736(06)69705-5. PMID 17098089. Архів оригіналу (PDF) за 31 грудня 2014. Процитовано 31 грудня 2014.
  15. Gilliam-Vigh, Hannah; Jorsal, Tina; Rehfeld, Jens F.; Pedersen, Jens; Poulsen, Steen S.; Vilsbøll, Tina; Knop, Filip K. (2021). Expression of Cholecystokinin and its Receptors in the Intestinal Tract of Type 2 Diabetes Patients and Healthy Controls. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. 106 (8): 2164—2170. doi:10.1210/clinem/dgab367. PMID 34036343. Процитовано 20 вересня 2023.
  16. а б Brubaker PL (July 2012). A beautiful cell (or two or three?). Endocrinology. 153 (7): 2945—8. doi:10.1210/en.2012-1549. PMID 22730282.
  17. Friis-Hansen L, Sundler F, Li Y, Gillespie PJ, Saunders TL, Greenson JK, Owyang C, Rehfeld JF, Samuelson LC (March 1998). Impaired gastric acid secretion in gastrin-deficient mice. The American Journal of Physiology. 274 (3 Pt 1): G561—8. doi:10.1152/ajpgi.1998.274.3.G561. PMID 9530158.
  18. Ormsbee HS, Fondacaro JD (March 1985). Action of serotonin on the gastrointestinal tract. Proceedings of the Society for Experimental Biology and Medicine. 178 (3): 333—8. doi:10.3181/00379727-178-42016. PMID 3919396.
  19. Gilliam-Vigh, Hannah; Jorsal, Tina; Nielsen, Sophie W.; Forman, Julie L.; Pedersen, Jens; Poulsen, Steen S.; Vilsbøll, Tina; Knop, Filip K. (2023). Expression of Neurotensin and Its Receptors Along the Intestinal Tract in Type 2 Diabetes Patients and Healthy Controls. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. 108 (9): 2211—2216. doi:10.1210/clinem/dgad146. PMID 36916883. Процитовано 20 вересня 2023.
  20. Kitabgi P, Freychet P (August 1978). Effects of neurotensin on isolated intestinal smooth muscles. European Journal of Pharmacology. 50 (4): 349—57. doi:10.1016/0014-2999(78)90140-1. PMID 699961.
  21. Gilliam-Vigh, Hannah; Jorsal, Tina; Nielsen, Sophie W.; Forman, Julie L.; Pedersen, Jens; Poulsen, Steen S.; Vilsbøll, Tina; Knop, Filip K. (2023). Expression of Secretin and its Receptor Along the Intestinal Tract in Type 2 Diabetes Patients and Healthy Controls. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. doi:10.1210/clinem/dgad372. PMID 37335970. Процитовано 20 вересня 2023.
  22. Neuropeptide Function in the Gastrointestinal Tract (англ.). CRC Press. 11 грудня 1990. ISBN 9780849361586.
  23. Goswami C, Shimada Y, Yoshimura M, Mondal A, Oda S, Tanaka T, Sakai T, Sakata I (26 червня 2015). Motilin Stimulates Gastric Acid Secretion in Coordination with Ghrelin in Suncus murinus. PLOS ONE. 10 (6): e0131554. Bibcode:2015PLoSO..1031554G. doi:10.1371/journal.pone.0131554. PMC 4482737. PMID 26115342.
  24. Zverkov IV, Vinogradov VA, Smagin VG (October 1983). [Endorphin-containing cells in the gastric antral mucosa in duodenal ulcer]. Biulleten' Eksperimental'noi Biologii I Meditsiny. 96 (10): 32—4. PMID 6194833.
  25. Kiba T (August 2004). Relationships between the autonomic nervous system and the pancreas including regulation of regeneration and apoptosis: recent developments. Pancreas. 29 (2): e51—8. doi:10.1097/00006676-200408000-00019. PMID 15257115.
  26. Warner RR (May 2005). Enteroendocrine tumors other than carcinoid: a review of clinically significant advances. Gastroenterology. 128 (6): 1668—84. doi:10.1053/j.gastro.2005.03.078. PMID 15887158.
  27. Rezzani, Rita; Franco, Caterina; Franceschetti, Lorenzo; Gianò, Marzia; Favero, Gaia (29 березня 2022). A Focus on Enterochromaffin Cells among the Enteroendocrine Cells: Localization, Morphology, and Role. International Journal of Molecular Sciences. 23 (7): 3758. doi:10.3390/ijms23073758. ISSN 1422-0067. PMC 8998884. PMID 35409109.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  28. Fothergill, Linda J.; Furness, John B. (2018-12). Diversity of enteroendocrine cells investigated at cellular and subcellular levels: the need for a new classification scheme. Histochemistry and Cell Biology. 150 (6): 693—702. doi:10.1007/s00418-018-1746-x. ISSN 1432-119X. PMC 6447040. PMID 30357510.
  29. Camilleri M (October 2012). Peripheral mechanisms in irritable bowel syndrome. N Engl J Med. 367 (17): 1626—35. doi:10.1056/NEJMra1207068. ISSN 0028-4793. PMID 23094724.
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya