Енциклопедія народного господарства Української РСР

«Енциклопе́дія наро́дного господа́рства Украї́нської РСР», ЕНГ УРСР — перша енциклопедична праця в УРСР, що була присвячена економіці УРСР^[1].

Одним з ініціаторів та організаторів створення енциклопедії був економіст С. М. Ямпольський^[2].

Авторами були не тільки вчені, але й керівники підприємств, радгоспів і колгоспів, передовики виробництва тощо^[3].

Видана у чотирьох томах у 1969–1972 роках Головною редакцією Української Радянської Енциклопедії Академії наук УРСР відповідно до постанов Центрального Комітету Комуністичної партії України і Ради Міністрів Української РСР.

Т.1 А — Е, 1969 рік.

Т.2 Є — Мех, 1970 рік.

Т.3 Мик — Роб, 1971 рік.

Т.4 Ров — Я, 1972 рік.

Як зазначається у передмові до енциклопедії, «ідейною основою ЕНГ УРСР є марксистсько-ленінське економічне вчення, розвинуте в рішеннях з'їздів КПРС і КП України та пленумів ЦК партії».

В ЕНГ УРСР показано зв'язки народного господарства Української РСР з економікою соціалістичних країн, її економічне співробітництво з іншими країнами, місце УРСР в світовій системі соціалізму. В енциклопедії дається радянська точка зору щодо тогочасної економічної теорії «буржуазних та дрібнобуржуазних економістів», а також «„лівих“ та правих відступників від марксизму-ленінізму».^[1]

ЕНГ УРСР містить комплекси статей про економічну термінологію, природні і сировинні ресурси Української РСР, розміщення виробництва, фонди народного господарства УРСР та використання їх, про всі галузі економіки України відповідно до сучасної класифікації народного господарства і про найбільші підприємства республіки.

В ЕНГ УРСР дано відомості щодо правового регулювання праці і господарського законодавства в СССР, довідкові дані і методичні вказівки з різних конкретних питань економіки та організації виробництва.

За даними редакції видання, в ЕНГ УРСР вміщується понад 4 тисячі статей. Енциклопедію ілюстровано картами, що відображають розвиток різних галузей народного господарства України і їхнє розміщення, схемами основних виробництв і організації управління ними, фотографіями, діаграмами, графіками, таблицями, кольоровими і тоновими вклейками тощо.^[4]

Порівняно з «Радянською енциклопедією історії України» з погляду фактичної докладності надійнішими були «Енциклопедія народного господарства Української РСР», тритомна «Українська сільськогосподарська енциклопедія», двотомна «Енциклопедія кібернетики»^[5].

Оцінюють як «доволі репрезентативні та інформативні» такі публікації радянської статистики: матеріали всесоюзних переписів населення, «Енциклопедія народного господарства Української РСР», «Народне господарство УРСР», «Города Украины»...^[6].

1. ↑ ^{а б} Енциклопедія народного господарства Української РСР (1969). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 31 березня 2025.
2. ↑ Київський період життя та наукової діяльності академіка С. М. Ямпольського (1965—1998 рр.) / І. С. Мініна // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2017. — Вип. 47. — С. 341 —344.
3. ↑ Наука і культура. Україна, 1971: щорічник / гол. ред. В. Конашевич. — К.: Знання, 1971. — 384 с. — С. 180—181.
4. ↑ Енциклопедія народного господарства Української РСР: в 4-х томах / С. М. Ямпольський [та ін.]; Академія наук УРСР. — Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1969. — 600 c.: іл. — Т. 1 А - Е.
5. ↑ Железняк М. «Енциклопедія Сучасної України»: історія, сучасний стан та перспективи // Енциклопедичний вісник України.. — 2009. — С. 7.
6. ↑ Кравченко Є. Soviet statistics as a historical source // The Universe of History and Archeology. — 2019. — С. 267.