Еппель Асар Ісаєвич

Еппель Асар Ісаєвич
Народився	11 січня 1935(1935-01-11)  Москва, СРСР
Помер	20 лютого 2012(2012-02-20)[1] (77 років)  Москва, Росія  ·інсульт
Поховання	Востряковський цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	мовознавець, письменник, перекладач, прозаїк-романіст
Alma mater	Московський державний будівельний університетd
Знання мов	російська[2]
Мова творів	російська
Еппель Асар Ісаєвич у Вікісховищі

Асар Ісаєвич Еппель (11 січня 1935, Москва — 20 лютого 2012, Москва) — російський прозаїк, поет і перекладач.

В 1957 році закінчив Московський інженерно-будівельний інститут ім. В. В. Куйбишева (кафедра архітектури). Перша публікація — у 1956 році в газеті «Московський комсомолець», де була надрукована його замітка. Співпрацював у газетах та на радіо, писав вірші (перше авторське виконання віршів на публіці [Архівовано 10 листопада 2018 у Wayback Machine.] відбулося 30 березня 2006 року), перекладав польську, італійську, англійську, американську, німецьку, єврейську (їдиш) поезію та прозу.

Член Спілки письменників СРСР (1970). Понад десять років був членом виконкому ПЕН-клубу — міжнародної письменницької організації, що має на меті розвиток взаєморозуміння і світової культури, захист прав людини і свободи слова. Проза Еппеля перекладена кількома європейськими мовами.

У співавторстві з композитором Олександром Журбіним Еппелем були створені пісні до фільму-мюзиклу «Биндюжник і Король».

Асар Еппель помер 20 лютого 2012 року в московській міській лікарні після перенесеного інсульту^[3]. Похований на Востряковському кладовищі^[4].

• Премія журналу «Іноземна література» Инолитл (1998).
• Премія журналу «Прапор» (2001).
• Премія імені Юрія Казакова (2002).
• Польський орден Хрест Заслуги.
• Премія польського ПЕН-клубу за переклади польської словесності (2003).
• Премія Грінцане Кавур (2005).

• Травяная улица. — М.-Нью-Йорк: Третья волна, 1994. — 208 с. — ISBN 965-421-005-3.
• Шампиньон моей жизни. — М.-Иерусалим: Гешарим, 1996. — 317 с.
• Шампиньон моей жизни. — М.: Вагриус, 2000. — 480 с. — ISBN 5-264-00153-7.
• Травяная улица. — М.: Симпозиум, 2001. — 336 с. — ISBN 5-89091-170-8.
• Шампиньон моей жизни. — М.: Симпозиум, 2001. — 495 с. — ISBN 5-89091-171-6.
• Дроблёный Сатана. — М.: Симпозиум, 2002. — 464 с. — ISBN 5-89091-172-4.
• In Telega. — М.: Б. С. Г.-Пресс, 2003. — 240 с. — ISBN 5-93381-121-1.
• The Grassy Street. — М.: Glas, 2007. — 192 с. — ISBN 5-7172-0039-0.
• Сладкий воздух и другие рассказы. — М.: Текст, 2009. — 432 с. — ISBN 978-5-9953-0008-3.
• Латунная луна. — М.: Астрель, 2010. — 384 с. — ISBN 978-5-271-31204-5.

• Бруно Шульц. «Коричные лавки».
• Стафф Л. Избранная лирика. — М.: 1971.
• Тувим Ю. Слон Хоботовский. — М.: 1972.
• Незвал В. Шторм!!! — М.: 1976.
• Незвал В. Анечка-Невеличка и Соломенный Губерт. — М.: 1980.
• Башевис-Зингер, Исаак. Люблинский штукарь. — М.: Текст, 2007.
• Вислава Шимборская. Избранное — М.: Текст, 2007 ISBN 5-7516-0708-2, ISBN 978-5-7516-0708-1.
• Зиновий Телесин. Как растят аистят. — М.: Текст, Книжники, 2009. — 52 с. — ISBN 978-5-9953-0031-1
• Моя полониана. Переводы из польской поэзии. М.: Новое литературное обозрение, 2012

• Эппель А. Стихи / Предисл. В. Перельмутера. — М.: ОГИ, 2014. — 272 с.

• Асар Еппель в "Журнальному залі" [Архівовано 6 вересня 2018 у Wayback Machine.]
• Про А. Еппеля [Архівовано 14 вересня 2018 у Wayback Machine.]
• Арештант внутрішнього басейну. Рецензія на книгу А. Еппеля «Солодке повітря»
• Рецензія на книгу З. Телесіна «Як ростять лелеченят» в перекладі А. Еппеля [Архівовано 11 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Інтерв'ю Олени Калашнікова «Переклад — різноманітне побачення з непередбачуваними роскошами»: http://old.russ.ru/krug/20030319_kalash-pr.html [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
• Спогади Асара Еппеля про жовтневий путч 1993 року [Архівовано 30 липня 2018 у Wayback Machine.] // журнал «Сеанс»
• Шубінський Ст. Переселенці // Народ Книги в світі книг. 2012. № 97 [Архівовано 3 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Борис Дубін. Пам'яті Асара Еппеля
• «Школа лихослів'я» за участю Асара Еппеля