Епідемія сміху в ТанганьїціЕпідемія сміху в Танганьїці — випадок масової психічної епідемії, який мав місце в 1962 році в Танганьїці (нині Танзанія)[1][2][3][4]. Епідемія розпочалася 30 січня 1962 року в селі Кашаша, у жіночій школі-інтернаті, яку відкрила християнська місія. Три учениці почали безконтрольно сміятися і плакати, їхній сміх заразив 95 з 159 осіб віком від 12 до 18 років[5][6][4]. Сміх тривав від кількох годин до 16 днів. На вчителів сміх не поширювався, але учениці не могли сконцентруватися на навчанні, через що 18 березня 1962 року школу тимчасово закрили[7]. 21 травня заняття спробували відновити, але це не вдалося зробити (епідемія до того моменту вже вийшла за межі села)[4]. Після закриття школи учнів відправили по домівках, і епідемія поширилася на сусіднє село Ншамба[7]. У квітні і травні 217 осіб відчували напади сміху, більшість з них — діти та молодь. У червні сміхом заразилися 48 учениць середньої школи для дівчаток Рамашене (Ramashenye), що розташована поблизу міста Букоба[5]. На школу, в якій почалася епідемія, подали в суд. Безконтрольний сміх охопив деякою мірою всі школи Кашаші і сусіднього села[7]. Епідемія закінчилася через 18 місяців після початку[8]. Крім сміху, повідомлялося про супутні прояви: біль без локалізації, непритомність, проблеми з диханням, висип, приступи плачу і крики[9]. Всього було закрито 14 шкіл, понад 1000 людей потрапили під дію епідемії[10]. Однією з можливих причин виникнення епідемії сміху називають поєднання поганих умов утримання школярок (незручні стільці, гуртожиток без вікон і суворість вчителів) і стрес від неможливості висловити протест; сміх був одним з простих способів поскаржитися на навколишню дійсність[4]. Разом з тим у Середньовіччя відомі так звані епідемії раптових індивідуальних насильницьких дій на кшталт хореоманії, які без причин водночас охоплювали цілі групи, прошарки населення, навертаючи їх у звичайних умовах несвідомо танцювати, робити гримаси, викрутаси тощо. Часто це пов'язують саме зі стресом внаслідок очікування чогось страшного, що було частим у ті століття. Не виключають і розвиток ерготизму (харчове отруєння психоактивними речовинами природного походження). Див. такожПримітки
Джерела
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia
