Епіпалеоліт
.jpg) Епіпалеоліт, кінцева давно-кам'яна доба (від дав.-гр. ἐπί — верхній, παλαιός — давній і λίθος — камінь) — термін для позначення «виробів кінцевого періоду палеоліту в кінці останньої льодовикової епохи, які за технологією збігаються з мезолітичними виробами».[1] Застосовується переважно до близькосхідних та кримської мезолітичних індустрій, що за часом збігаються з пізнім палеолітом в Європі. ОписХронологічно епіпалеоліт збігається з мезолітом і є різновидом останнього. Термін «епіпалеоліт», однак, має свою специфіку — він вживається для позначення тих культур, які (майже) не торкнулося закінчення льодовикової епохи, як, наприклад, Натуфійська культура Леванту[2], тоді як термін «мезоліт» використовується по відношенню до Західної Європи, де зникнення мегафауни справило великий вплив на палеолітичні популяції в кінці льодовикової епохи (в тому числі європейські культури періоду після заледеніння: азільську, совтерську, тарденуазьку, маглемозе та ін.). Іноді термін використовується в іншому значенні. Як пише Альфонсо Моура[3]:
Епіпалеолітичні мисливці-збирачі виготовляли досить досконалі для свого часу вироби з невеликих кременів або обсидіану, відомі як мікроліти, які насаджувалися на дерев'яні рукоятки. Зазвичай мешканці епохи епіпалеоліту вели кочовий спосіб життя. Див. такожПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
