Ердман Микола Робертович

Ердман Микола Робертович
Народився	3 (16) листопада 1900[1]  Москва, Російська імперія
Помер	10 серпня 1970(1970-08-10)[1][2][…] (69 років)  Москва, СРСР
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	поет, драматург, сценарист, письменник
Галузь	драма
Знання мов	російська[1][4]
Членство	Ансамбль пісні і танцю НКВСd
Батько	Robert Erdmand
Брати, сестри	Ердман Борис Робертович
Нагороди
IMDb	ID 0258755
Медіафайли у Вікісховищі

Ердман Микола Робертович (1900—1970) — радянський російський драматург, сценарист. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1951). Брат російського театрального художника Бориса Ердмана.

Народився 16 листопада 1900 р. у Москві. Закінчив Московське реальне училище.

Літературну діяльність розпочав у 1922 році. Працював з В. Е. Мейєрхольдом. Автор широко відомих п'єс «Мандат», «Самовбивця», згодом заборонених, і лібрето «Кажан» (1932, композитор — Ісаак Дунаєвський).

У кіно — з 1927 року.

Влітку 1934 року на зйомках фільму «Веселі хлоп'ята» був заарештований разом зі співавтором сценарію Володимиром Массом і потім засуджений (за широко поширеною легендою — за те, що його антирадянську байку артист Борис Ліванов прочитав на зустрічі Сталіна з артистами в Кремлі). З титрів «Веселих хлоп'ят» прізвища Ердмана та Масса були зняті. Під час заслання рік жив у Єнісейську, потім — в Томську. Звільнений у вересні 1936 року.

До війни жив у Калініні та Рязані, де познайомився з Михайлом Вольпіним, з яким згодом створив ряд сценаріїв для ігрових і мультиплікаційних фільмів.

З кінця 1940 року жив у Саратові.

З 1941 — учасник Другої Світової війни, працював в ансамблі НКВС (разом з Сергієм Юткевичем, Юрієм Любимовим та іншими кінематографістами).

Після війни працював в основному над інсценуваннями для театральних вистав і над сценаріями дитячих мультиплікаційних фільмів.

У шістдесятих роках був у художній раді Театру на Таганці. (У 1990 році його п'єса «Самовбивця^[ru]» була поставлена на сцені театру режисером Юрієм Любимовим)^[5].

Помер 10 серпня 1970 р. у Москві, похований на Новому Донському кладовищі.

Автор сценаріїв фільмів:

• «Веселі хлоп'ята» (1934, у співавт.)
• «Волга-Волга» (1938, у співавт.)
• «Принц і жебрак» (1942)
• «Актриса» (1943, у співавт.)
• «Сміливі люди» (1950, у співавт.)
• «Застава в горах» (1953, у співавт.)
• «Шведський сірник» (1954)
• «Клишоногий друг» (1959, у співавт.)
• «Мішель і Мішутка» (1961, у співавт.)
• «Незвичайне місто» (1962, у співавт.)
• «Каїн XVIII» (1963, у співавт.)
• «Приборкувачі велосипедів» (1963, у співавт.)
• «Морозко» (1964, у співавт.)
• «Місто майстрів» (1965)
• «Вогонь, вода та... мідні труби» (1967, у співавт.)
• «Кіт, який гуляв сам по собі» (1968)

та ін.

В УРСР за його сценаріями знято кінокартини:

• «Митя» (1927)
• «Проданий апетит» (1928, у співавт. з А. Марієнгофом)

Автор сценаріїв до багатьох мультфільмів:

• «Дванадцять місяців» (1956, у співавт.)
• «Палка виручалка» (1956, у співавт.)
• «Снігова королева» (1957, у співавт. з Г. Гребнером та Л. Атамановим)
• «Кицин дім» (1958, у співавт.)
• «Пригоди Буратіно» (1959, у співавт.)
• «Дюймовочка» (1964, у співавт.)
• «Кіт, який гуляв сам по собі» (1968) та ін.

• Сценаристы советского художественного кино. М., 1972. — С.428—429;
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.511;
• Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.900.

• Микола Ердман на сайті IMDb (англ.)
• http://www.kino-teatr.ru/kino/screenwriter/sov/25682/works/ [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• http://www.animator.ru/db/?p=show_person&pid=930 [Архівовано 13 березня 2012 у Wayback Machine.]
• http://www.kino-teatr.ru/kino/screenwriter/sov/25682/bio/ [Архівовано 7 липня 2009 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.