Ерколе де Роберті

Ерколе де Роберті
Ercole de Roderti
При народженні	Ерколе де Роберті
Народження	1451(1451) Феррара
Смерть	1496(1496)
	Феррара
Національність	італієць
Країна	Італія
Навчання	Козімо Тура, Франческо Косса
Вчитель	Франческо дель Косса[1]
Діяльність	художник, візуальний митець
Напрямок	Відродження
Роки творчості	1470[2] — 1496[2]
Покровитель	герцог Бентівольо, герцог Есте
Вплив	Франческо Косса
Працівник	Ерколе I д'Есте[1]
Твори	вівтарі, портрети, жанрові картини
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Художній інститут Чикаго, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Гетті, Національна галерея мистецтв, Palazzo Schifanoiad, Ватиканська пінакотека, Музей мистецтв Кімбеллаd, Брера, Національна пінакотека Болоньї, Галерея мистецтв Вокера, Національна галерея, Баварські державні колекції картин, Державні художні зібрання Дрездена, Берлінська картинна галерея, Contini Bonacossi collectiond, Галерея палацу Чиніd, Громадські музеї Падуїd, Pinacoteca Nazionaled і Villa Cagnolad
Ерколе де Роберті у Вікісховищі

Ерколе де Роберті (італ. Ercole le Roberti, бл. 1451—1496, відомий також під ім'ям Ерколє Феррарезе або Ерколе да Феррара) — італійський художник, представник Феррарської школи. Малював багатофігурні фрески, портрети, жанрові картини.

Син швейцара в замку герцогів Есте в Феррарі. Навчався у феррарського художника Козімо Тура, а потім у Франческо Косса. З Франческо склалися найвдаліші художні і дружні стосунки, і вчитель перестав сприймати талановитого учня своїм конкурентом. Косса отримав запрошення на роботи в місті Болонья і помічником собі обрав саме Ерколє де Роберті. Зафіксована праця обох майстрів над «Вівтарем Гріффоні» в Болоньї у 1473 р., де талановитий Ерколє малює портрети Святих, живопис пределли і пілястри.

Талант Ерколє помітили і в Болоньї, і він отримав запрошення на службу до герцогів Бентівольо. У 1477 році Косса помер. Ерколє повернувся до Феррари, де працював в майстерні брата Полідоро, карбівника. Його запросили на роботи до міста Равенна, де він створив вівтар в церкві Санта Марія ін Порто. Ерколє вдруге приїхав до Болоньї, де завершував фрески церкви Сан П'єтро, розпочаті ще Франческо Косса. Малював він фрески і в палаці Бентівольо, але вони пізніше були зруйновані.

У 1486 р. він знову в рідній Феррарі, де обійняв посаду придворного художника герцога Ерколє д'Есте. Ненадовго герцог відпускає майстра в інші міста на замовлення, але дає тому добру платню, аби не втратити талановитого майстра. Ерколє помер на 45 році життя, і його почесно поховали у церкві Сан Доменіко в Феррарі.

• Кватроченто
• Концерт (Гверчіно)
• Концерт (Караваджо)
• Концерт (Преті)
• Концерт (Стен)

• Ferrara Guida artistica illustrata di Luciano Chiappini Terni-Via A.Floriano 8 (італ.)
• Всеобщая история искусств, Т 3, М, 1962 (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ерколє де Роберті

• Vasari, Vite, profile of Ercole
• Information on St. Jerome in the Wilderness [Архівовано 27 травня 2014 у Wayback Machine.], J. Paul Getty Museum, Los Angeles.