Ернесто Скіапареллі

Ернесто Скіапареллі
Ернесто Скіапареллі
італ. Ernesto Schiaparelli
Народився	12 липня 1856 ; Окк'єппо-Інферіоре, Провінція Б'єлла, П'ємонт, Італія
Помер	14 лютого 1928 (71 рік) або 17 лютого 1928 (71 рік) ; Турин, Італія
Країна	Королівство Італія
Діяльність	антрополог, археолог, єгиптолог, викладач університету, політик
Вчителі	Гастон Масперо
Відомі учні	Pietro Barocellid
Знання мов	італійська
Членство	Національна академія дей-Лінчей і Туринська академія наук
Посада	сенатор Королівства Італіяd
Нагороди	Премія Бресси (1905)
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Ернесто Скіапареллі (італ. Ernesto Schiaparelli; 1856–1928) — італійський єгиптолог, відомий відкриттям гробниці Нефертарі Меренмут в Долині цариць і значним внеском в колекцію Туринського Єгипетського музею, що зробило його другим за величиною єгипетським музеєм світу.

Біографія

Ернесто Скіапареллі походив із відомої родини вчених. Його батько Луїджі викладав історію в університеті Турина. Також серед його род5ичів були хіміки, сходознавці, астрономи і фотографи. Ернесто вивчав єгиптологію в Турині у Франческо Россі, а також в паризькій Сорбонні у Гастона Масперо.

Скіапареллі в 1881—1894 роках очолював єгипетський музей у Флоренції і поповнив колекцію нових залів. У 1894 році працював директором Єгипетського музею в Турині. Скіапареллі написав декілька значних наукових робіт. У 1910 році керував кафедрою єгиптології в Туринському університеті. У 1903—1920 роках він здійснив 12 експедицій в Єгипет, відкривши там ряд гробниць. У 1904 році він виявив гробницю Нефертарі Меренмут в Долині цариць, а через два роки — гробницю архітектора Ча і його дружини Меріт. Рештки зайняли місце в експозиції Туринського музею^[4].

У 1886 році він заснував Національну Асоціацію з підтримки італійських місіонерів (Associazione Nazionale per Soccorrere i Missionari Italiani = ANSMI), де обіймав посаду секретаря до своєї смерті. Головною метою організації було будівництво та утримання шкіл і лікарень в Північній Африці.

У 1897—1912 роках Скіапареллі працював членом-кореспондентом Академії деї Лінчеї. З 1910 року він с5тав членом Академії наук Турину. У 1924 році призначений на посаду королівського сенатора. Йому вручили орден Корони Італії і Орден Святих Моріса і Лазаря^[5] .

Праці

Del sentimento religioso degli antichi Egiziani secondo i monumenti, Bocca, 1877
Il libro dei funerali relazione fatta alla I sezione del IV congresso degli orientalisti, GB Paravia, 1879.
Del sentimento religioso degli Egiziani (1877)
Il Libro del Funerali degli antichi Egiziani, 3 vols. (1881—1890)
Museo archeologico di Firenze, Antichità egizie. ordinate e descritte da Ernesto Schiaparelli, Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1887.
Les hypogées royaux de Thèbes. E. Leroux, 1889.
La catena orientale dell'Egitto. Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1890.
Una tomba egiziana inedita della VIa dinastia, con iscrizioni storiche e geografiche, Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1892.
Le antichità egiziane del Museo di Cortona. Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1893.
La geografia dell'Africa orientale, secondo le indicazioni dei monumenti egiziani. Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1916.
Relazione sui lavori della Missione Archeologica Italiana in Egitto . anni 1903—1920, Éditeur inconnu, 1924
THE INTACT TOMB OF THE ARCHITECT KHA IN THE NECROPOLIS OF THEBES . Sprache Englisch. Neuauflage 2008. ISBN 978-88-89082-09-6.