Ерне Обермаєр

Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (лютий 2025)

Ерне Обермаєр
Ім'я при народженні	угор. Obermayer Ernő Kálmán
Народився	13 грудня 1888(1888-12-13)[1]  Somlószőlősd, Devecser Districtd, Veszprém Countyd, Угорське королівство, Транслейтанія, Австро-Угорщина
Помер	27 травня 1969(1969-05-27)[1] (80 років)  Сегед, Угорщина
Поховання	Central graveyard in Szegedd[2]
Країна	Угорщина
Діяльність	інженер-хімік, агроном
Alma mater	Будапештський університет технології та економіки (1910)
Галузь	ботаніка і фізіологія рослин
Членство	Угорська академія наук
Нагороди	Премія імені Кошута (1949)
Ерне Обермаєр у Вікісховищі

Кальман Ерно Обермаєр (угор. Ernő Obermayer ; 13 грудня 1888, медьє Веспрем, Австро-Угорщина — 27 травня 1969, Сегед) — угорський учений — селекционер, хімік, член-кореспондент Угорської академії наук (1953); лауреат Національної премії імені Кошута (1949).

Вищу освіту здобув у Будапештському технологічному університеті. Хімік-технолог. У 1910 році отримав науковий ступінь у галузі хімічного машинобудування.

Розпочав свої досліди у Національному інституті селекції рослин у Мадьяроварі (1910—1918).

З 1910 року вивчав вміст олій у сільськогосподарських овочевих культурах, зокрема солодкому перці. Був першим директором науково-дослідної станції в Калочі. Спочатку вирощував нові сорти перцю, потім у 1927 році після успішного впровадження кількох гострих і солодких сортів перцю, став співробітником хімічної експериментальної станції в Сегед, де досяг значних результатів у розведенні та вирощуванні солодкого перцю. 80 % пряних сортів, що вирощуються в даний час, є результатом його експериментів. Крім гострих перців він також мав справу з посухостійкими солодкими перцями.

Під час експериментів з вирощування рису Е. Обермаєру вдалося вирішити проблему районування сортів, які є найбільш підходящими для домашнього вирощування в Угорщині.

Крім перцю і рису він також займався вирощуванням зернових, соєвих бобів, кмину, рицини та бавовни.

• A paprika mint magyar füszer-különlegesség és kiviteli cikk (1929)
• Ärztliche Meinungen über die physiologische Wirkung des ungarischen Paprikas (1935)
• Magyarország gabonatermesztése (1942)
• Szójababtermesztés háborús jelentősége (1942)
• A paprika (La kapsiko), (1955)

• Премія імені Кошута (1949)
• Орден «За трудові заслуги» (1963)^[3]
• Орден « За трудові заслуги» золотого ступеня (1967)^[4]

У грудні 1978 року, в 90-ті роковини від дня його народження, в саду Сегедського сільськогосподарського НДІ встановлено бронзове погруддя вченого.

• 130 éve született Obermayer Ernő (угор.)
• Ernő Obermayer (угор.)