Ерн Володимир Францович
Володимир Францевич Ерн (5 (17) серпня 1882, Тіфліс, Російська імперія — 29 квітня (12 травня) 1917, Москва, Російська імперія) — російський філософ, рідний брат російського військового діяча, білого емігранта Миколи Ерна. БіографіяНародився в Тифлісі в 1882 в дворянській родині німецько-шведсько-польсько-російського походження[2]. Син Г. А. Ареф'єва, після усиновлення (1884) отримав прізвище та по батькові вітчима. Навчався у Тифліській гімназії. Однокласник Павла Флоренського[3]. У 1900—1904 роках. вивчає філософію на історико-філологічному факультеті Московського університету, згодом доцент та професор. У 1905 р. був серед засновників «Християнського братства боротьби», який виступав із позицій християнського соціалізму та підтримки революційного руху. 1906 року серед організаторів Релігійно-філософського товариства пам'яті Вл. Соловйова у Москві, бере активну участь у роботі товариства, читає лекції на тему «Соціалізм і християнство». Співпрацює із видавництвом «Шлях». На кшталт ідей християнського платонізму (передусім — східної патристики) та ідей В. С. Соловйова, Ерн розвинув вчення про логос як творчий початок буття[4]. Як підкреслював філософ та публіцист Н. О. Лоський,
У своїх зрілих роботах Ерн виступає проти характерної на той час модернізації православ'я. У 1912 р. публікує працю «Г. С. Сковорода . Життя та вчення». У 1914 р. захищає магістерську дисертацію «Розміні та її теорія знання». Після захисту магістерської дисертації затверджено приват-доцентом Московського університету.[6] У 1915 р. побачила світ брошура Володимира Ерна «Меч та Хрест. Стаття про сучасні події», присвячена завданням православного патріотизму під час Першої світової війни . У 1916 р. Ерн готує докторську дисертацію «Філософія Джоберті» (не встиг захистити). Помер від нефриту у 1917 році. Похований на Новодівичому цвинтарі (3 діл.). Твори
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia