Ерьзя Степан Дмитрович

Ерьзя Степан Дмитрович
Ім'я при народженні	рос. Степан Дмитриевич Нефёдов
Народився	27 жовтня (8 листопада) 1876[1]  Баєво, Алатирський повіт, Симбірська губернія, Російська імперія[1]
Помер	24 листопада 1956(1956-11-24)[1] (80 років)  Москва, СРСР[1]
Поховання	Саранськ[1]
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	скульптор, художник, візуальний митець, митець
Галузь	образотворче мистецтво[2] і скульптура[2]
Alma mater	Московське училище живопису, скульптури та зодчества
Відомі учні	Грицюк Михайло Якимович
Знання мов	російська[3]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Степа́н Е́рьзя (ерз. Степан Эрьзя; справжнє Степан Дмитрович Нефьодов, ерз. Нефёдовонь Митреень Стёпук; * (8 листопада) 1876, село Баєво Алатирського повіту Симбірської губернії, тепер Ардатовський район Республіки Мордовія,— † 24 листопада 1959, Москва) — ерзянський скульптор, представник стилю модерн; один із найвідоміших митців у світі, що працював із деревом. Працював у Ерзянії, Татарстані, Франції, Азербайджані та Аргентині. Псевдонім декларує належність митця до фіно-волзького народу ерзя.

Степан Нефьодов народився 27 жовтня (8 жовтня) 1876 року в ерзянському селі Баєво в сім'ї селянина. Перші уроки образотворчого мистецтва отримав в іконописних майстернях Алатира (Мордовія) і Казані (Татарстан).

З 1902 по 1906 рік вчився в Московському училищі живопису, творення і зодчества у Сергія Волнухіна і Павла Трубецького.

З 1906 по 1914 рік скульптор жив в Італії та Франції.

З 1918 по 1920 рік жив на Уралі, в селі Мраморське і Єкатеринбурзі.

З 1920 по 1926 рік переважно жив на Кавказі, Азербайджані, де познайомився з Володимиром Маяковським. 1926 виїхав із виставкою у Францію, після чого вирішив остаточно емігрувати з Європи.

З 1927 по 1950 рік скульптор працює в Аргентині. Тут, між іншим, стає наставником молодого українського скульптора Михайла Грицюка, емігранта з Закарпаття.

1950 році посольство СРСР умовило його емігрувати до Москви. 1951 він прибув до України, міста Одеса, а звідти поїхав до Росії — у Москву. Привіз величезну колекцію своїх робіт (180 скульптур з дерева, гіпсу, бронзи, мармуру — загальною вагою 175 тонн).

Художник помер у Москві 24 листопада 1959 року. Похований у рідній країні, місті Саранськ.

У Мордовії діє Мордовський республіканський музей образотворчих мистецтв ім. С. Д. Ерьзя, який є великим власником його робіт, та Дім-музей С. Д. Ерьзі. Його творчість була гідно оцінена на світовому рівні. Художник є одним із найвідоміших людей Ерзянської землі.

• 
  Жінка з Чако (1935)
• 
  Аргентинка (1944)
• 
  Аргентинка (1941)
• 
  Жіночий профіль з дерева кебрачо (1940)
• 
  Медуза (1938)
• 
  Жах (1933)
• 
  Автопортрет (1908)

• Сутеев Г. О. Биографические заметки и воспоминания. Саранск, 1968;
• Баранова М. Н. Степан Дмитриевич Эрьзя (Нефедов). Саранск: Мордовское издательство, 1981;
• С. Д. Эрьзя. Альбом. Автор-составитель М. Н. Баранова. Изд. 2-е. Саранск, 1989;
• Блинов В. А. Недорисованный портрет. Саранск, 1991.
• Скульптор Эрьзя. Биографические заметки и воспоминания. Саранск, 1995

• Біографія, ілюстрації
• Міжнародний фонд мистецтв імені Степана Дмитровича Ерзі [Архівовано 5 травня 2008 у Wayback Machine.]