Есперанса Спалдінг
Есперанса Емілі Спалдінг (англ. Esperanza Emily Spalding; 18 жовтня 1984, Портленд, Орегон) — американська джазова басистка, співачка, авторка пісень і композиторка. Серед її нагород чотири премії Греммі, Бостонська музична премія і музична премія Soul Train. Народилася в місті Портленд, штат Орегон. Почала професійно займатися музикою в дитинстві, виступаючи в якості скрипальки в Суспільстві камерної музики штату Орегон у віці п'яти років. Пізніше самостійно навчалася грі на інших інструментах, включаючи гітару і бас. Її майстерність принесла їй академічні стипендії в Портлендському державному університеті та Музичному коледжі Берклі[9], де Сполдінг вивчала музику. Сполдінг випустила свій перший альбом Junjo в 2006 році на іспанському лейблі Ayva Musica, після чого підписала контракт з незалежним американським лейблом Heads Up, що випустив в 2007 році її однойменний альбом. Її третій студійний альбом Chamber Music Society (2010) мав комерційний успіх, зайнявши 34-е місце в Billboard 200. Також за даний альбом Сполдінг отримала свою першу Греммі як найкращий новий виконавець, ставши першою з джазових музикантів, хто отримала нагороду в цій номінації[10]. Подальше визнання вона отримала завдяки четвертому релізу Radio Music Society (2012), отримавши премію Греммі за кращий джазовий вокальний альбом, а також трек «City of Roses», який переміг в номінації краще аранжування для інструментів та вокалу. Провівши наступні кілька років у складі групи, Сполдінг випустила свій п'ятий студійний альбом. Натхненний фанк-роком, концептуальний альбом під назвою Emily's D+Evolution, співпродюсером якого виступив Тоні Вісконті, був випущений на Concord Records. У наступному році вона випустила альбом Exposure обмеженим тиражем 7777 копій. Її шостий студійний альбом 12 Little Spells був вийшов у 2019 році і зайняв перше місце в Billboard Top Jazz Albums. Альбом також був номінований на дві премії Греммі, перемігши в категорії «кращий джазовий вокальний альбом». Крім написання і виконання музики, Сполдінг з 20 років працювала інструкторкою в Музичному коледжі Берклі. Також в 2017 році Сполдінг призначена професоркою музичної практики в Гарвардському університеті. У 2018 році Сполдінг отримала звання почесної докторки музики у своїй альма-матер, Музичному коледжі Берклі, і виступила на церемонії вручення дипломів[11]. Біографія1984-2003: Рання життя та освітаЕсперанса Емілі Сполдінг[12][13] народилася 18 жовтня 1984 року в Портленді, штат Орегон, США[14] в родині батька афроамериканського походження і матері валлійського, корінного американського і латиноамериканського походження[15][16][17]. Вона виросла в районі Кінг на північному сході Портленда[18], який в той час був відомий бандитизмом[19]. Мати ростила Сполдінг і її брата поодинці, без батька[20]. У дитинстві Сполдінг страждала ювенільним ідіопатичним артритом[21], в результаті чого провела більшу частину дитинства на домашньому навчанні[22], хоча також відвідувала початкову школу Кінга на північному сході Портленда[23]. У цей період Сполдінг знайшла можливість отримати музичну освіту, слухаючи професора коледжу своєї матері, який навчав її грі на гітарі. Сполдінг розповідала, що іноді вона ходила з матір'ю на заняття, а потім вдома повторювала те, що грав вчитель[24]. Сполдінг жила в районі Кінг (Портленд) до десяти років, поки не переїхала зі своєю родиною в передмістя[25]. Няня Еспиранси була кубинкой, і багато в чому навчила її іспанської мови[26]. Мати Сполдінг звернула увагу на музичні здібності дочки, коли вона в дитинстві змогла відтворити Бетховена на слух домашньому фортепіано[27]. Сама Сполдинг вважала, що спостереження за класичним віолончелістом Йо-Йо Ма в епізоді серіалу Сусідство містера Роджерса було невід'ємною частиною її дитинства та надихнуло на заняття музикою. До п'яти років Сполдінг навчилася грати на скрипці та почала професійно виступати в Товаристві камерної музики штату Орегон (англ. Chamber Music Society of Oregon). Вона входила до складу групи, поки їй не виповнилося 15 років, після чого вона пішла зі складу у званні концертмейстера[28]. Хоча її і визнавали як музичного вундеркінда[29], Сполдинг засуджувала цей титул, коментуючи в 2010 році: «Мене оточують вундеркінди, куди б я пішла, але вони не зізнаються як такі, тому що трохи старше за мене, або не жіночої статі, або ж не на якомусь великому лейблі»[30]. Вона також навчилася грати на гітарі, віолончелі, контрабасі, гобої, кларнеті та співати пісні кількома мовами (англійською, іспанською, португальською)[31]. На гобої та кларнеті Сполдінг грала в юності[32][33], перш ніж відкрила для себе контрабас під час відвідування середньої школи виконавських мистецтв Північно-Західної академії, в якій вона виграла стипендію[34]. Сполдинг почала виступати у клубах Портленда у підлітковому віці[35], організувавши свій перший концерт у блюзовому клубі в 15 років, вміючи грати лише одну партію на басу. Один із досвідчених музикантів, з якими вона грала, запросив її приєднатися до репетицій гурту, що призвело до регулярних виступів, які тривали майже рік[36]. За словами Сполдінг, це стало для неї шансом навчитися та відточити свої музичні здібності[37]. У віці 15 або 16 років Сполдинг приєдналася до місцевої інді-рок/поп-групи Noise for Pretend як співачка та автор текстів. Хоча Сполдинг і брала кілька приватних уроків вокалу, які навчили її проектувати голос, вона заявляла, що основний співочий досвід вона отримала під час співу в душі[38]. Її бажання виступати наживо виникло природним чином із процесу композиції, коли вона співала і грала одночасно, щоб побачити, як мелодія та голос поєднуються один з одним. Сполдинг визнає, що виконання двох ролей одночасно може бути складним завданням[37][39]. Сполдинг покинула Північно-Західну академію у віці 16 років і після отримання диплома про середню освіту (GED) вступила до Портлендського державного університету за музичною програмою за допомогою стипендії, де, за її спогадами, була «наймолодшою басисткою у програмі»[40]. Вона вирішила подати заяву до Музичного коледжу Берклі за підтримки свого викладача з басу і досить добре пройшла прослуховування, щоб отримати повну стипендію[41][42]. Незважаючи на здобуття стипендії, Сполдінг зіткнулася з проблемою покриття витрат на проживання, тому її друзі влаштували благодійний концерт, за допомогою якого їй було сплачено авіаквитки[43][44]. Заощаджень вистачило ненадовго, і вона подумала, щоб залишити музику на користь політології. Джазовий гітарист та композитор Пет Метені відмовив її від цього кроку. Він сказав їй, що вона має «Х-фактор» і зможе його розкрити, якщо докладе зусиль[45]. 2004–2007: Початок кар'єри, викладання та Junjo
 Гері Бертон, виконавчий віце-президент Берклі, в 2004 році заявив, що у Сполдінг «прекрасне почуття часу, вона може впевнено виконувати найскладніші композиції, а також передає свій оптимістичний характер у всьому, що грає»[46]. Бен Ретліфф у 2006 році писав у The New York Times про голос Сполдінг: «легкий і високий, у діапазоні тону Блоссом Дірі . Вона може співати тихо, майже в мріях», а також, що вона «винаходить свою власну жіночність, простір, різноманітний звук згори до низу»[47]. У 2005 році Сполдінг була удостоєна стипендії Бостонського джазового товариства за видатну музичну майстерність[48]. Майже відразу після закінчення коледжу, Сполдинг була найнята Музичним коледжем Берклі для викладання гри на басу та приватних уроків[49], ставши одним з наймолодших викладачів в історії установи[50], у віці 20 років[51]. Як учитель, Сполдинг намагається допомогти своїм учням сфокусуватися на самостійних заняттях за допомогою журналу практики, який може допомогти їм усвідомити свої сильні сторони та те, що потрібно робити[50]. Її дебютний альбом Junjo був випущений у квітні 2006 року компанією Ayva Music[52]. Він був створений, щоб показати динаміку, яку вона відчувала у своєму тріо[53] . Хоча Junjo і був випущений виключно під її ім'ям, Сполдінг вважає, що це групова робота[54]. 2008-2010: Esperanza Коли в 2008 році її запитали, чому вона грає на басу, а не на якомусь іншому інструменті, Сполдінг відповіла, що це не було її вибором, і бас має свою власну дугу, резонує з нею[55]. Сполдинг говорила, що відкриття басу для неї було схоже на те, що «одного разу ти прокидаєшся і розумієш, що закохана в колегу»[56]. На той час, як вона випадково взяла бас на уроках музики і почала з ним експериментувати, інші інструменти їй набридли[57]. Вчитель гурту показав їй блюзову партію для басу, яку вона пізніше використала у своєму першому концерті[58]. Після цього вона почала щодня грати на басу та поступово закохалася в нього[56]. Ретліфф у 2008 році писав, що одним із головних дарів Сполдинг є «легкий, шипучий, оптимістичний драйв, який проявляється в її мелодійній грі на басу та пружному співі з тихим голосом», але також те, що «у музиці відсутня важлива міра скромності». Він додав: «Це спроба вивести цей перетин [Стиві Уандера і Уейна Шортера] на новий рівень чіткості та сили, але її гармонійні послідовності та груви трохи очевидні, що висуває її на передній план як співачку та автора пісень, що не є її головною силою»[59]. Пет Метені в 2008 році говорив, що відразу стало очевидно, «їй є що сказати [...] у неї є той рідкісний фактор «х», за допомогою якого вона може передавати певне особисте бачення та енергію, що повністю належать їй»[60]. Також у 2008 році Андрес Кінтерос в аргентинському періодичному виданні 26Noticias писав, що Сполдінг - один із найбільших нових талантів на сучасній джазовій сцені[61]. Патті Остін найняла Сполдінг для роботи в міжнародному турне після першого семестру Сполдінг у Берклі[62]. Турне співачки було з триб'ют-програмою Елли Фіцджеральд «Для Елли»[63]. У 2008 році Сполдинг сприйняла тур як освітній - він допоміг їй навчитися акомпанувати вокалісту, а також підтримувати енергію та інтерес, граючи той самий матеріал щовечора. Вона продовжувала періодично виступати з Остін протягом трьох років. У той же період, перебуваючи в Берклі, Сполдінг навчалася у саксофоніста Джо Ловано, перш ніж зрештою вирушити з ним у тур. Вони почали як тріо, розширившись до квартету. Пізніше колектив приєднався до квінтету US5 і мандрував Сполученими Штатами від Нью-Йорка до Каліфорнії. Станом на 2008 рік вона також розробляла кілька курсів для студентів Берклі, зокрема курс навчання гармонії та теорії за допомогою транскрипції музики[64]. Через гастролі Сполдінг перестала давати уроки у Берклі. Проживала як у Нью-Йорку, так і в Остіні, штат Техас[65].  Esperanza - другий студійний альбом Сполдінг. Після перемоги Сполдінг на Греммі в лютому 2011 року альбом потрапив у Billboard 200 на 138-й рядок. Матеріал альбому Esperanza мав більше відбивати її як артистку, а музиканти були обрані для найкращого представлення цього матеріалу[66]. Ед Моралес з PopMatters писав, що Esperanza є «широким колажем з джазового фьюжна, бразильської музики і навіть хіп-хопу»[67]. 10 грудня 2009 року на церемонії вручення Нобелівської премії миру Сполдинг виступила у мерії Осло на честь призначення лауреатом президента США Барака Обами, а також виступила на концерті премії наступного дня. Вона була запрошена особисто Обамою відповідно до традиції виступу запрошеного лауреатом артиста[68]. Сполдинг також виступала на відкритті джазового фестивалю Park City Jazz Festival у 2009 році в Парк-Сіті, Юта. Вона закривала шоу спільним номером із басистами Браяном Бромбергом та Шоном О'Брайаном Смітом, які також виступали раніше цього дня. На триб'ют-концерті музики Прінса, Сполдінг запросили заспівати разом з Патті Лабелль, Алішей Кіз та Жанель Моне. Сполдинг виконала хіт-сингл 1987 року «If I Was Your Girlfriend»[69][70]. 7 лютого 2010 року Сполдінг стала найпопулярнішою людиною і другим за популярністю запитом у пошуку Google в результаті її появи в телевізійній програмі PBS Austin City Limits[71][72]. 2011-2015: Chamber Music Society and Radio Music SocietyУ 2011 році Сполдінг співпрацювала з Тінеке Постмою на треку «Leave Me a Place Underground» з альбому The Dawn of Light[73]. Також вона співпрацювала з Террі Лайн Керрінгтон над альбомом The Mosaic Project, де бере участь на треку «Crayola»[74]. Сполдинг також працювала у дуеті з Ніколасом Пейтоном на треку «Freesia» з альбому Bitches of Renaissance 2011 року[75][76]. На 53-й церемонії вручення премії «Греммі» того ж року Сполдінг отримала премію як найкращий новий виконавець[77][78]. Chamber Music Society – третій студійний альбом Сполдінг. Після її несподіваної перемоги на Греммі альбом знову увійшов до Billboard 200 під номером 34 з продажами 18 000 копій[79]. На пісню «Little Fly» знято кліп[80]. Текст пісні є вірш Вільяма Блейка, покладений музикою Сполдинг. Вінілову версію альбому було випущено в лютому 2011 року. У листопаді 2011 року Сполдінг отримала нагороду Boston Music Awards у номінації «Джазовий артист року»[81][82]. У лютому 2012 року Сполдинг виступила на 84-й церемонії вручення премії «Оскар», виконавши джазовий стандарт Луї Армстронга «What a Wonderful World» разом із Дитячим хором Південної Каліфорнії. Композиція прозвучала як супровід відеоряду, присвяченого великим особистостям кіноіндустрії, які померли у 2011 та на початку 2012 року[83]. Radio Music Society - четвертий студійний альбом, випущений на Heads Up International у березні 2012 року, містив власні музичні композиції Сполдінг, а також композиції таких виконавців, як Beach Boys та Уейн Шортер[84]. Сполдинг також з'являлася як запрошений артист в альбомі Жанель Моне 2013 року The Electric Lady в треку «Dorothy Dandridge Eyes». Також вона виконала джазовий дует у альбомі Бруно Марса Unorthodox Jukebox, під назвою «Old & Crazy». У листопаді 2013 року Сполдінг випустила сингл «We Are America» на знак протесту проти тюремних таборів Гуантанамо з епізодичними виступами Стіві Вандера та Гаррі Белафонте[85]. У 2015 році вона з'явилася в науково-популярному документальному телесеріалі NOVA «Велика математична таємниця», розповівши про зв'язок музики та математики[86]. 2016–тепер: Emily's D+Evolution, Exposure та 12 Little SpellsУ березні 2016 року Сполдінг випустила свій п'ятий студійний альбом Emily's D+Evolution — концептуальний альбом із елементами фанк-року[87]. Він був спродюсований Сполдінг спільно з давнім колегою Девіда Боуі Тоні Вісконті[88]. В альбомі Сполдінг виконує музику за допомогою свого альтер-его Емілі, що є її другим ім'ям. В інтерв'ю Сполдинг заявила, що Емілі «є духом, істотою, або аспектом, якого я зустріла або про яке дізналася. Я визнаю, що моя робота ... полягає в тому, щоб бути її руками та вухами, голосом і тілом». У записі альбому та в турі на підтримку альбому взяли участь музиканти Метью Стівенс на гітарі, Джастін Тайсон та Каррім Ріггінс на барабанах[89], Емілі Елберт, Корі Кінг та Надя Вашингтон — вокал. У липні 2017 року Сполдінг була призначена професором музичної практики Гарвардського університету[90]. Через п'ять місяців, у грудні, Сполдинг випустила Exposure, який є її шостим студійним альбомом. Цей проект був творчим експериментом і отримав свій початок 12 вересня 2017 року. Сполдинг мала намір створити альбом від початку до кінця за 77 годин, одночасно транслюючи весь творчий процес у прямому ефірі на Facebook . По завершенні вона випустила 7777 записів альбому обмеженим тиражем. Упаковка фізичного альбому включала частину оригінальних нотних аркушів, яких використовувала Есперанса для написання текстів і музики. Це дозволяло тим, хто був свідком процесу, володіти частиною витвору безпосередньо з джерела. З приводу експерименту Сполдинг заявила, що живий аспект процесу змусив її бути креативнішою, тому що в неї не було можливості повертатися до одного і того ж і пробувати ще[91]. У тому ж році вона з'явилася у фільмі Любов збиває з рими (2017). З 7 по 18 жовтня 2018 року Сполдінг випустила дванадцять треків – по одному на день – які разом склали її сьомий студійний альбом 12 Little Spells. Кожен трек супроводжувався музичним відео, опублікованим на її каналі YouTube, і співвідносився з окремою частиною тіла. Сполдинг описала експериментальну структуру альбому як результат поступового відходу від титулу «артиста», що тяжіє до концептуальної ідентичності[92]. 27 січня 2020 альбом отримав премію Греммі як кращий джазовий вокальний альбом[93]. У 2020 та 2021 роках Сполдінг працювала з Уейном Шортером над оперним твором під назвою «Iphigenia», де Сполдінг написала лібрето. Прем'єра опери відбулася на обох узбережжях США восени 2021 і в лютому 2022[94]. ТворчістьСполдинг цікавиться музикою інших культур, у тому числі бразильської[95], де одного разу вона провела місяць, вивчаючи португальську мову[96]. Вона заявляла, що мелодія і текст пісень португальською мовою нерозривно пов'язані[97]. Вона співає кількома мовами, включаючи англійську, іспанську та португальську[98]. ВпливНаставником Сполдінг був Тара Меморі[99]. Вона згадувала джазових басистів Рона Картера і Дейва Холланда, які дуже вплинули на її музику — Картера за оркестрування його гри і Холланда за те, як його композиційний метод доповнює його особистий стиль[100]. Також вона описувала саксофоніста Уейна Шортера[101] та співака, автора пісень Мілтона Насименту, як героїв[102]. Сполдинг говорила, що любить фьюжн, і на неї вплинула чудова тенденція, що почалася 40 років тому, коли люди продовжували включати сучасний звук у свою музику[103]. Сполдинг висловила бажання, щоб її судили за її музичність, а не сексуальну привабливість. Вона вважає, що жінки-музики повинні взяти на себе відповідальність уникати надмірної сексуальності[103]. Крім того, щоб писати оригінальну музику, музиканти повинні читати і бути в курсі всього світу[104]. Вона говорила, що моделює свою кар'єру за прикладом Мадонни та Орнетта Коулмана[105], а також називала Джоні Мітчелл головним музичним джерелом натхнення[106]. Сполдинг також заявляла, що її мама була і завжди буде її взірцем для наслідування[107]. Інструменти Електронні бас-гітари
Акустичні бас-гітари
Контрабас Підсилювачі
Струни
Особисте життяПід час навчання в Берклі почала зустрічатися з однокурсником, джазовим трубачем Крістіаном Скоттом. Вони були у відносинах чотири роки[115][116]. В інтерв'ю 2016 року Сполдінг заявила, що має резиденцію в Брукліні, Нью-Йорк, і Хіллсборо, штат Орегон[117], де проживає її сім'я[118]. Практикує буддійську традицію Soka Gakkai International (SGI)[119][120]. Філантропія.jpg) Під час свого турне 2012 року Сполдінг пожертвувала частину виторгу від продажу товарів некомерційної організації Free the Slaves[121]. Організація, що базується у Вашингтоні, округ Колумбія, яка займається боротьбою з торгівлею людьми по всьому світу. У 2013 році вона виступила з благодійною програмою для американської музичної програми Pacific Crest Jazz Orchestra, заснованої її наставником Тарою Меморі[122]. 4 вересня 2018 року Сполдинг надала благодійну допомогу Bienestar, некомерційній організації, що займається житлом та інформаційно-просвітницькою діяльністю (базується в Хіллсборо, штат Орегон)[123]. Через кілька тижнів вона з'явилася з Хербі Хенкоком на фестивалі Lions of Justice, на підтримку шанобливого і гідного поводження з усіма людьми, спонсорованим Soka Gakkai International[124]. Сполдинг є прихильником парків і відкритих просторів, а також прихильником Фонду громадських земель[125]. Дискографія
Нагороди та номінаціїПримітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
