Естер Шимерова-Мартинчекова

Естер Шимерова-Мартинчекова
Ester Šimerová-Martinčeková
Народження	23 січня 1909(1909-01-23) Братислава, Австро-Угорщина
Смерть	7 серпня 2005(2005-08-07) (96 років)
	Ліптовський Мікулаш, Жилінський край, Словаччина
Національність	словачка
Країна	Словаччина
Жанр	живопис
Діяльність	художниця, сценографка
У шлюбі з	Martin Martinčekd[1] і František Šimerd
Роботи в колекції	Central Slovakian Galleryd, Словацька національна галерея, Галерея Мілоша Олександра Базовськогоd, Orava Galleryd, Галерея Петра Богуня, Братиславська міська галереяd, Nitra Galleryd, Turčianska galériad і Національна галерея
Нагороди	Орден Томаша Ґарріґа Масарика Орден Мистецтв та літератури Орден Людовита Штура
Автограф
Естер Шимерова-Мартинчекова у Вікісховищі

Естер Фрідрикова (чеськ. Ester Fridriková), у першому шлюбі Фрідрикова-Шимерова, у другому Шимерова-Мартинчекова (словац. Ester Šimerová-Martinčeková, 23 січня 1909, Братислава, Австро-Угорщина — 7 серпня 2005, Ліптовський Мікулаш, Жилінський край, Словаччина) — словацька маля́рка і художниця-декораторка, сценографка та журналістка. Її часто називали першою дамою словацького живопису.^[2][3]

Під час Першої світової війни відвідувала євангелічну школу, а потім гімназію. В останні роки навчання вона приватно відвідувала школу живопису Густава Маллі^[sk]. Після закінчення гімназії поїхала до Парижа, де вчилася живопису в двох академіях, академії французького художника Родольфа Жуліана та в приватній школі української художниці Олександри Екстер.^[2]

Вже під час навчання в Парижі Естер Фрідрикова створила кілька важливих робіт, які сьогодні знаходяться головним чином у колекції Словацької національної галереї («Сірий натюрморт», «Шахова композиція», «Порт Дьєпп», «Натюрморт», «Квартет», «Виноград»).^[4]

Уже в 1931 році виставлялася у Празі. Там увійшла до відділу мистецтв Умелецької Беседи. У 1932 році одружилася з професором Франтішком Шимером і жила з ним у Братиславі. Після розпаду Першої Чехословацької Республіки разом із чоловіком виїхала до Протекторату Богемії та Моравії та оселилася в Пльзе́ні.

Під час нападу на Райнгарда Гейдріха її чоловік як головний лікар лікарні переховував чехословацьких десантників з Англії. Внаслідок зради гестапо заарештувало його, ув'язнило і стратило. У 1947 році мисткиня одружилася знову. Після відновлення спільної республіки в 1945 році вона повернулася до Словаччини, була обрана президенткою Блоку словацьких художників і брала активну участь у культурному житті. Тут одружилася з адвокатом Мартином Мартинчеком^[sk], тодішнім президентом офісу Словацької національної ради.^[5]

У 1952 році була змушена переїхати з чоловіком з Братислави до села поблизу Ліптовського Мікулаша. З 1954 року до кінця життя мешкали в Ліптовському Мікулаші.^[3]

У 1966 році Естер Фрідриковій (Шимеровій-Мартинченковій) присвоєно звання заслуженої художниці. Вона виставлялася у багатьох галереях Польщі та за кордоном та отримала багато нагород та відзнак. Мисткиня створила відносно велику кількість колажів, особливо з мотивом садів та натюрмортів. Окрім живопису, вона також розробляла театральні костюми для Нової сцени^[sk] в Братиславі.

• 1966 — Присвоєно звання Заслуженої художниці^[cs].
• 1984 — Отримала Ліптовську премію в Ліптовському Мікулаші.
• 1987 — Чехословацька пошта опублікувала репродукцію картини «Тюльпани» як поштову марку.
• 1991 — Нагороджена орденом Томаша Ґарріґа Масарика, 4 ступеня (у Празі).
• 1992 — Отримала нагороду Мартина Бенка.
• 1998 — Отримала нагороду Мілоша Базовського з Фонду образотворчих мистецтв.
• 2001 — Отримала премію фонду банку Татра^[sk] за свою роботу.
• 2001 — Нагороджена орденом Мистецтв та літератури (найвищим званням командора).
• 2002 — Нагороджена орденом Людовита Штура 1-го класу.
• 2016 — «Словацька пошта» опублікувала репродукцію картини «Шахова композиція».

• Поштова марка: Мистецтво: Естер Шимерова — Мартінчекова — Шахова композиція [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] postoveznamky.sk (словац.)
• Естер Шимерова-Мартинчекова [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] (словац.)