Ефективність молитви

Ефективність молитви вивчається принаймні з 1872 року, здебільшого шляхом експериментів, які мають визначити, чи молитва має вплив на здоров’я людини, за яку підноситься молитва. В цілому, такі дослідження показують відсутність значного впливу молитви на здоров'я, хоча деякі релігійні діячі вважають такі дослідження неприйнятними.

Найбільше дослідження, проведене в рамках проекту STEP 2006 року, не виявило суттєвих відмінностей у пацієнтів, які одужують після операції на серці, незалежно від того, молилися за них чи ні^[1][2]. Мета-аналіз кількох досліджень, опублікований у 2000 році, розглядав 2774 пацієнтів у 23 дослідженнях і виявив, що 13 досліджень показали статистично значущі позитивні результати, 9 досліджень не показали ефекту, а 1 дослідження показало негативний результат. Мета-аналіз 14 досліджень 2006 року дійшов висновку, про відсутність помітного ефекту від молитви, а огляд 2007 року повідомив про непереконливі результати, зазначивши, що 7 із 17 досліджень мали невеликий, але статистично значущий розмір ефекту, хоча три найбільш методологічно суворі дослідження не дали значних результатів^[3][4].

Хоча деякі релігійні групи стверджують, що сила молитви очевидна, інші сумніваються, чи можна виміряти її вплив^[5][6][7], і навіть висловлюють сумніви стосовно того, чи молитва взагалі може бути предметом емпіричного аналізу^[2] і чи ця тема взагалі належить до сфери науки^[8]. Згідно з Washington Post, «...молитва є найпоширенішим доповненням до традиційної медицини, значно випереджаючи акупунктуру, трави, вітаміни та інші альтернативні засоби». У порівнянні з іншими науково дослідженими галузями, ретельних досліджень молитви відносно мало. Щороку у всьому світі на такі дослідження витрачається всього лише близько 5 мільйонів доларів^[9].

• Sloan, Richard P. (2006). Blind faith: the unholy alliance of religion and medicine. New York: St. Martin's Press. ISBN 978-0-312-34881-6.
• Behrman, E. J., "Testing Prayer", Skeptic, 11:4, 15(2005)