Ешба Єфрем Олексійович

Ешба Єфрем Олексійович
Ешба Єфрем Олексійович
Народився	7 (19) березня 1893 або 20 березня 1893 ; Агу-Бедійська сільська адміністрація, Ткуарчальський район, Республіка Абхазія
Помер	16 квітня 1939 (46 років) ; ·вогнепальна рана
Національність	абхаз
Діяльність	політик, посадова особа
Партія	ВКП(б)
Родичі	Nelli Eshbad
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Єфрем Олексійович Ешба (7 березня 1893(18930307), село Агубедіа Сухумського округу, тепер Абхазія, Грузія — розстріляний 16 квітня 1939, місто Москва, тепер Російська Федерація) — абхазький радянський партійний і державний діяч, голова Військово-революційного комітету Абхазії, секретар ЦК КП(б) Грузії, відповідальний секретар Чеченського обласного комітету ВКП(б).

Біографія

Народився в дворянській родині.

У 1913—1916 роках навчався в Московському університеті.

Член РСДРП(б) з 1914 року.

У березні 1916 року заарештований за революційну діяльність, у вересні 1916 року — звільнений із ув'язнення.

З травня 1917 року — голова Сухумського окружного комітету РСДРП(б).

З лютого 1918 року — голова Сухумської ради.

З квітня по травень 1918 року — голова Військово-революційного комітету Абхазії.

У липні — листопаді 1918 року — комісар у справах горян ЦВК Північно-Кавказької Радянської Республіки.

З грудня 1918 року — особливо уповноважений Народного комісаріату у справах національностей РРФСР у справах горян Кавказу.

У квітні — червні 1919 року — заступник голови Центрального бюро Комуністичних організацій народів Сходу при ЦК РКП(б).

З квітня 1919 року був на підпільній роботі в Грузинській республіці. У листопаді 1919 року заарештований за антидержавну і більшовицьку діяльність, у травні 1920 року — звільнений із ув'язнення.

З липня 1920 року — заступник голови виконавчого комітету Катеринодарської міської ради на Кубані.

З серпня 1920 року — голова Лабінського комітету РКП(б).

У лютому 1921 — лютому 1922 року — голова Військово-революційного комітету Абхазії.

З лютого 1922 року — голова Центрального виконавчого комітету (ЦВК) Абхазької РСР.

6 березня — квітень 1922 року — секретар ЦК КП(б) Грузії.

У жовтні — грудні 1922 року — народний комісар юстиції Грузинської РСР.

З 1923 року підтримував Ліву опозицію в РКП(б), належав до грузинських «націонал-ухилянтів».

У 1924—1925 роках — у Торговому представництві СРСР у Великій Британії.

Потім — у Народному комісаріаті робітничо-селянської інспекції СРСР.

У січні 1926 — серпні 1927 року — відповідальний секретар Організаційного бюро ЦК ВКП(б) по Чеченській автономній області, відповідальний секретар Чеченського обласного комітету ВКП(б).

18 грудня 1927 року за участь у троцькістській опозиції виключений з ВКП(б), однак у 1928 році визнав помилковість своїх позицій і в партії був відновлений.

З 1928 року — завідувач інспекції акціонерного товариства «Амторг».

У 1930—1933 роках — у Народному комісаріаті зовнішньої торгівлі СРСР.

З 1933 року працював у Центральному секторі перевірки та виконання Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

До квітня 1936 року — начальник планового відділу заводу лічильних машин імені Дзержинського в Москві.

Заарештований 11 квітня 1936 року, звинувачувався у шпигунстві та створенні контрреволюційних терористичних організацій. 15 квітня 1939 року засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 16 квітня 1939 року. Прах похований на розстрільному полігоні Комунарка біля Москви.

У 1956 році посмертно реабілітований.