Жгун Світлана Миколаївна

Жгун Світлана Миколаївна
Жгун Світлана Миколаївна
Народилася	5 вересня 1933 ; Яреськи, Шишацький район, Полтавська округа, СРСР
Померла	18 січня 1997 (63 роки) ; Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Ленінградський театральний інститут імені О. М. Островського
Знання мов	російська
Заклад	«Ленком»;; Малий театр;
У шлюбі з	Нілов Геннадій Петрович і Олександр Борисов
IMDb	ID 0955653
	; ; ;

Світлана Миколаївна Жгун (нар. 5 вересня 1933, Яреськи, Шишацький район, Полтавська область, Українська РСР — пом. 18 січня 1997, Москва, Росія) — радянська акторка театру і кіно.

Біографія

Народилася 5 вересня 1933 року в селі Яреськи Полтавської області Української РСР. Після середньої школи переїхала до Ленінграду. У 1953 році закінчила Ленінградський енергетичний технікум і два роки працювала техніком-енергетиком на одному з ленінградських заводів.

Акторська кар'єра

У 1956 році Світлана Жгун вступила до Ленінградського театрального інституту імені О. М. Островського на акторський факультет і, ще навчаючись на 3-му курсі, знялася в комедії «Не май сто рублів» (1959), де зіграла невелику роль. Незабаром вона була запрошена на головну роль у фільмі Юлії Солнцевої «Повість полум'яних літ» (1960).

У 1960 році Жгун закінчила театральний інститут і стала акторкою Ленінградського театру драми імені Пушкіна.

У 1962 році переїхала до Москви, де стала спочатку акторкою Театру імені Ленінського комсомолу.

У 1963-1967 роках працювала в Малому театрі. Весь цей час Світлана Жгун продовжувала зніматися в кіно, виконуючи характерні ролі сильних духом жінок у радянському кіно 1960-х — початку 1970-х. Найпомітніші ролі: Уляна («Повість полум'яних літ»), Стеха Воронова («Товариш Арсеній»), Настя («Бабине царство»), Саня («Директор»), Ганна («Чекай мене, Ганна»), Олімпіада («Троє»). Наприкінці 1970-х років її акторська кар'єра перервалася.

Наприкінці 1980-х намагалася повернутися в професію, знялася в невеликій ролі у фільмі «Кохання з привілеями» (1989), але далі цього справа не пішла.

Протягом усього життя мала алкозалежність. Померла 18 січня 1997 року в Москві. Похована на Троєкуровському кладовищі на ділянці 13а.

Родина

Сестра — Гренада Мнацаканова (1937—2008), акторка Ленінградського театру музичної комедії. Втративши голос, залишила сцену. З 1975 року викладала на режисерському відділенні Ленінградської консерваторії.

Перший чоловік — актор Геннадій Нілов, шлюб тривав близько півтора років.

Другий чоловік — Олександр Борисов, художник кіно. Познайомилися на зйомках «Повісті полум'яних літ», одружилися, і Світлана переїхала в Москву.
- Дочка — Лада Тікеб, художниця-реставраторка, з 2000 року живе в Копенгагені^[2].
  - Онук Олександр (нар. 24 лютого 2008).

Фільмографія

1959 — Не май 100 рублів... — Нюра, наречена Льоші
1959 — Повість про молодят — Валя, дівчина, яку вважали Шурою
1960 — Повість полум'яних літ — Уляна Василівна, дочка Рясного, вчителька історії
1961 — Будні і свята — Ніна
1964 — Велика руда — Наташа, наречена Віктора
1964 — Блакитна чашка — Маруся, мама Світлани
1964 — Товариш Арсеній — Стеха Воронова
1965 — Ваш син і брат — Нюра
1967 — Бабине царство — Настя
1968 — 1971 — Люди на Нілі (Єгипет, СРСР) — Вєрка
1969 — Директор — Саня Зворикіна, дружина Олексія Зворикіна
1969 — Жди мене, Анна — Ганна Серьогіна, кранівниця в порту
1969 — Троє — Олімпіада
1970 — І був вечір, і був ранок... — Тетяна
1971 — Телеграма — мати Вови (немає в титрах)
1972 — А пароплави гудуть і йдуть... — Катя
1972 — Зрілість — мати
1973 — Своя земля (фільм) — мати Колі
1974 — Один єдиний — Вєрка
1974 — Совість — Любов Тимофіївна Волощук, дружина Степана (3-тя серія)
1975 — Дорога — Галина, бригадирка
1975 — Єдина... — пасажирка поїзда
1975 — Зірка привабливого щастя — селянка (немає в титрах)
1975 — Надійна людина — Клава, подруга буровика Ахмета
1976 — 12 стільців (4-та серія) — пасажирка пароплава
1976 — Спростування — Анна Іванівна
1977 — Трясовина — жителька села
1989 — А чи був Каротин? — дружина Гедройцера
1989 — Любов з привілеями — відпочивальниця-скандалістка, передовиця виробництва