Жекичіньонья (річка)

Жекичіньонья
Витік річки Жекичіньонья
Річка Жекичіньонья на мапі східного узбережжя Бразилії
15°51′00″ пд. ш. 38°51′27″ зх. д. / 15.85° пд. ш. 38.8575° зх. д. / -15.85; -38.8575
Витік	Серра-ду-Еспіньясу місто Серру (Мінас-Жерайс)
• координати	18°36′11.6″ пд. ш. 43°29′6.5″ зх. д. / 18.603222° пд. ш. 43.485139° зх. д. / -18.603222; -43.485139
• висота, м	1 220 м[1]
Гирло	Атлантичний океан, місто Бельмонті (Баїя)
• координати	15°50′34″ пд. ш. 38°51′12″ зх. д. / 15.84278° пд. ш. 38.85333° зх. д. / -15.84278; -38.85333
• висота, м	0 м
Похил, м/км	1,12 м/км
Басейн	Атлантичний океан
Країни:	Бразилія
Прирічкові країни:	Бразилія:    Мінас-Жерайс    Баїя
Регіон	Мінас-Жерайс Баїя
Довжина	1 090 км[2]
Площа басейну:	70 315 км²[3]
Середньорічний стік	409 м³/с (за 184 км від гирла)
Притоки:	Tabatinga Riverd, Araçuaí Riverd, Itacambiruçu Riverd, Itinga Riverd, Macaúba Riverd, Q10362490? і Salinas Riverd
Медіафайли у Вікісховищі

|оригінальна_назва=

Жекичіньонья (порт. Rio Jequitinhonha) — річка в Південній Америці, у східній частині Бразилії протікає у штатах Мінас-Жерайс та Баїя. Впадає в Атлантичний океан і належить до його водного басейну.

Річка починає свій витік в горах Серра-ду-Еспіньясу (Бразильське нагір'я) в штаті Мінас-Жерайс, на висоті 1220 м над рівнем моря, за 10 км на захід від міста Серру.

Жекичіньонья у верхів'ї тече в північному, середній течії — у північно-східному, в нижній течії — в східному напрямках. Течія річки переривається численними порогами та водоспадами (найбільший із них водоспад Салту-Гранді (43 м), поблизу міста Салту-да-Дівіза. В гирлі утворює невелику дельту. Річка має довжину 1 090 км. Площа водного басейну становить 70 315 км².

Спостереження за водним режимом річки Жекичіньоньї проводилось протягом 36 років (1936—1978) на станції в місті Жасінту, розташованій за 184 км від гирла, впадіння її в океан.^[4] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період — 409 м³/с, для водного басейну 62 365 км², що становить близько 89% від загальної площі басейну річки. За період спостереження встановлено, що повінь у листопаді — березні, максимальна — у грудні-січні, з поступовим спадом інтенсивності до травня місяця. Живлення річки — переважно дощове. Мінімальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив 38 м³/с (у вересні-жовтні), що становить менше 1,3% максимального середньомісячного стоку, який відбувається у грудні, та становить — 2 896 м³/с і вказує на доволі високу амплітуду сезонних коливань.

Показники середньомісячної витрати води річки: Жекичіньонья
за 36 років спостереження 1936-1978 на станції: Жасінту (за 184 км від гирла), м³/с:

Джерело: Басейн річки Жекичіньоньї — Станція: Жасінту (англ.)

Притоки (від витоку до гирла): Сан-Франциско (ліва), Арасуаї (права, 319 км), Салінас (права), Рібейран-Вакарія (ліва).

На річці розташовані населенні пункти (найбільші із них, від витоку до гирла): Терра-Бранса, Коронел-Мурта, Ітинга, Ітаобін, Жекичіньонья, Алменара, Жасінту, Салту-да-Дівіза, Бельмонті.

• Річки Бразилії

• Річка Жекичіньонья в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.). Процитовано 2015-02-25
• Жекичіньонья // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)