Желтов Олексій Сергійович

Желтов Олексій Сергійович
Желтов Олексій Сергійович
Народився	15 (28) серпня 1904 ; Харків, Російська імперія
Помер	29 жовтня 1991 (87 років) ; Москва, СРСР
Поховання	Введенське кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	офіцер
Alma mater	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання	генерал-полковник
Партія	КПРС
Нагороди	;
	; ; ;

Олексій Сергійович Желтов (28 серпня 1904(19040828), місто Харків, Російська імперія — 29 жовтня 1991, Москва, СРСР) — радянський військовий політпрацівник, начальник Головного політичного управління Радянської армії і Військово-Морського Флоту, генерал-полковник (13.09.1944). Герой Радянського Союзу (21.02.1978). Депутат Верховної ради Узбецької РСР 3-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 4—5-го скликань.

Життєпис

Народився в родині робітника. У 1917 році родина переїхала до селища Битош (тепер Дятьковський район Брянської області), де Олексій Желтов навчався у школі та до 1924 року працював розсильним, канцеляристом та рахівником на скляному заводі.

З вересня 1924 року — у Червоній армії. У 1927 році закінчив 2-у Московську піхотну школу.

З серпня 1927 року — командир взводу 44-го стрілецького полку РСЧА.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У серпні 1930 — жовтні 1931 року — помічник командира роти, в жовтні 1931 — липні 1933 року — командир роти 44-го стрілецького полку 15-ї Сиваської стрілецької дивізії, командир навчальної команди 40-го кулеметного батальйону 15-ї Сиваської стрілецької дивізії.

У 1933—1934 роках — інструктор фізичної підготовки 11-ї важкої бомбардувальної авіаційної бригади, інструктор фізичної підготовки 14-ї кавалерійської дивізії.

У 1937 році закінчив Військову академію імені Фрунзе.

З 1937 року — військовий комісар 24-ї Самаро-Ульяновської Залізної стрілецької дивізії РСЧА.

У 1938 закінчив Військово-політичні курси.

У 1939 — лютому 1941 року — член Військової ради Приволзького військового округу.

У лютому — серпні 1941 року — член Військової ради Далекосхідного фронту.

23 серпня 1941 — липень 1942 року — член Військової ради Карельського фронту.

У липні — вересні 1942 року — член Військової ради 63-ї армії.

У вересні — жовтні 1942 року — член Військової ради Донського фронту.

22 жовтня 1942 — 20 жовтня 1943 року — член Військової ради Південно-Західного фронту.

20 жовтня 1943 — 15 червня 1945 року — член Військової ради 3-го Українського фронту.

У липні 1945 — липні 1950 року — член Військової ради Центральної групи військ та заступник Верховного комісара СРСР в Австрії.

У липні 1950 — січні 1951 року — член Військової ради Туркестанського військового округу.

У січні 1951 — квітні 1953 року — начальник Головного управління кадрів Радянської Армії.

У квітні 1953 — січні 1958 року — начальник Головного політичного управління Радянської армії і Військово-Морського Флоту.

У січні 1958 — червні 1959 року — завідувач відділу адміністративних органів ЦК КПРС.

У червні 1959 — грудні 1971 року — начальник Військово-політичної академії імені Леніна.

З грудня 1971 до листопада 1987 року — в Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

«За вміле керівництво військами, особисту мужність та відвагу, виявлені у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками у роки Великої Вітчизняної війни, великий внесок у підготовку та підвищення бойової готовності військ у післявоєнний період» Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1978 року генерал-полковнику Желтову Олексію Сергійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».

З 1971 року — заступник голови, в 1981—1988 роках — голова Радянського комітету ветеранів війни.

З листопада 1987 року — у відставці в Москві.

Помер 29 жовтня 1991 року. Похований в Москві на Введенському цвинтарі.