Жизномирський монастир Преображення Господнього
Жизномирський монастир Преображення Господнього — згромадження монахів у XVII–XVIII століттях поблизу села Жизномир (нині Бучацького району Тернопільської області). Історичні відомості Заснований, за одними даними, у середині XVI ст. або раніше,[1] за іншими, як православний близько 1600 р. Збудований у 1600–1606 роках за матеріальної підтримки переважно доньки молдавського господаря Єремії Могили Марії Могилянки (послала гроші, коли ще не була дружиною Стефана Потоцького[2]) та її чоловіка — брацлавського воєводи Стефана Потоцького (надав ґрунт (тобто земельну ділянку), город, ліс[2]). Церква Преображення Господнього була зведена в оборонному стилі. На монастир не раз нападали ординці[3]. Під час нападів тут часто переховувались мешканці Жизномира, околиць, бо монастир був повністю оточений лісом.[4] 1700 р. приєднався до ЧСВВ. Серед актів Бучацького монастиря була (можливо, збереглася) грамота з підписом його засновника — Белзького воєводи Стефана Александра Потоцького (внука фундаторки) від 3 червня 1715 р., за якою ігуменом монастиря був призначений о. Сильвестр Тарасевич (до 1711 року він був останнім ігуменом Завалівського монастиря[5]). 1724 року закритий і прилучений до Бучацького монастиря після смерті о. Сильвестра Тарасевича[2]. Баронч Садок вказує, що це було рішенням С. А. Потоцького з метою розвитку Бучацького монастиря.[6] 1781 року через мізерний дохід монастиря в церкві перестали відправляти служби. Будівлі та церкву монастиря сильно пошкодила пожежа 1798 р., яку спричинив пустельник, що тут мешкав. Церква монастиря — одна з небагатьох пам'яток так званого тетриконхового типу церков.[7] Див. такожПримітки
Література
|
||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
