Жилінський Ігор Федорович

Ігор Жилінський
Ігор Жилінський
Народився	8 березня 1929; Рівне
Помер	8 жовтня 2013 (84 роки); Рівне
Національність	українець
Громадянство	Україна
Діяльність	актор, театрознавець, педагог, художник
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр і Рівненський державний гуманітарний університет
	Ігор Жилінський у Вікісховищі

Жилінський Ігор Федорович (8 березня 1929, Рівне – 8 жовтня 2013, Рівне) – український актор, театрознавець, педагог, художник. Член Спілки театральних діячів України (1954).

Життєпис

Народився в сім’ї корінних рівнян Федора та Пелагеї Жилінських. Батько – відомий у місті художник-іконописець, шість його ікон зберігаються у Свято-Успенській церкві Рівного, низка реставрованих робіт є у храмах Рівненщини, Польщі та Білорусі. Одружився з рівнянкою Пелагеєю, в шлюбі народилося троє синів: Ігор, Анатолій та Мефодій.

У 1936-1939 – навчався у польській школі №8 м. Рівного. Із приходом радянської влади (1939) перейшов до російської школи №5, під час Другої світової війни відвідував гуманітарну школу. Військову службу проходив у Москві. У 1950-1951 – вільний слухач студії ім. М. Щепкіна при Московському Державному Академічному Малому театрі.

Після закінчення курсів повернувся у Рівне, працював екскурсоводом на виставці народних промислів. Із 1954-1969 – актор Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру. Одночасно вступив на театрознавчий факультет Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого. У 1970 закінчив інститут. Працював у драматичному гуртку Рівненського клубу залізничників.

У 1970-1972 – старший методист із театрального жанру ОБНТ профспілок. Із 1972 – старший викладач Рівненського інституту культури (РДІК), у 1977-1987 – завідувач кафедри режисури. Викладав предмет «Історія театру».

Творча спадщина

Зіграв 74 ролі, серед них: Незнамов ( «Без вини винні» О. Островського); Буланов («Ліс» О. Островського); Степан («Маруся Богуславка» М. Старицького); Пилип («Наймичка» І. Карпенка-Карого); Мотл Камзол («Тевьє-Молочник» Ш. Алейхема); король Франції («Король Лір» В. Шекспіра); Паріс («Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра); Андрій («Марина» М. Зарудного).

Зробив художнє оформлення вистав: «Олов’яні кільця», «Зачарована принцеса» Т. Габбе; «Таємниця тітоньки Даші» Е. Помещикова; «Цвіркунчик» Т. Кожушника; «Людина із зірки» К. Вітлінгера; «Під рідним небом» А. Боженка; «Стасик-слідопит» А. Школьника; «Цілюще яблуко» Е. Стеглика; «Коли цвіте акація» М. Вінникова.

У 2009 видав монографію «Історія театрального мистецтва Рівненщини» – унікальне дослідження багаторічного театрального життя краю, починаючи з заснування Рівненського театру (1908) за сприяння мецената Лейби Зафрана і до наших днів.

Захоплення

Як художник реставрував ікони разом із батьком. Малював «Голгофи» для православних храмів. Був учасником мистецьких виставок (Рівне). Захоплювався вишивкою на полотні.

Галерея

Картина "Вечірнє село" Жилінський І. Ф.
Картина "Вовк" Жилінський І. Ф.

Література

Жилінський І. Ф. Історія театрального мистецтва Рівненщини / І. Жилінський ; наук. ред. : Б. Й. Столярчук. – Рівне : О. Зень, 2009. – 660. [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Данильчук Г. Пензель, театр і місто – це ключові слова до розповіді про художника, актора, театрознавця та корінного рівнянина Ігоря Федоровича Жилінського / Г. Данильчук // Сім днів. – 2005. - № 26(1 лип.). – С. 6.
Данильчук Г. Ф. Рівне у долях його мешканців / Г. Ф. Данильчук. – Рівне : ППДМ, 2012. – С. 108-117.
Савчин Л. М. Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр : монографія / Л. М. Савчин. – Рівне : Волин. обереги, 2010. – С. 79, 81, 85, 272-273.
Столярчук Б. Й. Жилінський Ігор Федорович // Митці Рівненщини : енцикл. довід. : 2-ге вид., допов. і перероб. / Б. Й. Столярчук. – Рівне : О. Зень, 2011. – С. 103-104.