Жмудський Олександр Захарович
Олександр Захарович Жмудський (8 березня 1910, Петропавлівка — 25 жовтня 1997, Київ) — український металофізик, дослідник спектроскопії, педагог. Доктор фізико-математичних наук (1955), професор (1957). Заслужений діяч науки УРСР (1970), соросівський професор. Розробник методу точного рентгенографування виробничих зразків металів і сплавів, відкрив структурність емісійних рентгенівських спектрів, виявив магнітні поля у мільярди ерстед. Учасник німецько-радянської та радянсько-японської воєн, майор військової служби. Брав участь у бойових діях від самого початку війни до її завершення у складі 80-ї морської стрілецької бригади, нагороджений близько 10 орденами та медалями. Після демобілізації, майже 45 років — педагог Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1934—1941; 1946—1983), з яких 37 років — завідувач кафедри загальної фізики. Автор понад 250 наукових робіт[1]. ЖиттєписНародився 8 березня 1910 року у селі Петропавлівка (теперішнє Запоріжжя). У 1934 році закінчив фізико-математичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (КДУ). Відтоді ж — педагог університету, науковий співробітник кафедри рентгенометалофізики. У 1940 році захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук[2]. З початком німецько-радянської війни призваний до лав Червоної армії, увійшов до складу політичного відділу 80-ї морської стрілецької бригади. Спочатку воював на Південному фронті, де був поранений у серпні 1941 року. З січня 1942 року — на Карельському фронті, брав участь у наступі біля Кестеньги. З серпня 1945 року — учасник радянсько-японської війни. Демобілізований у 1946 році у званні майора, нагороджений близько 10 орденами та медалями. Одразу після демобілізації повернувся у КДУ, де очолив кафедру загальної фізики. Паралельно, з 1950 року — декан фізичного факультету. У 1955 році здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук, захистивши дисертацію на тему «Высокодисперсионное рентгенографирование большой светосилы и структурность спектральных линий». Через два роки затверджений у вченому званні професора[3]. У 1956 році переведений на посаду проректора з наукової роботи, яку обіймав до 1978 року. Наприкінці 1960-х—початку 1970-х років очолював урядові делегації УРСР на Генеральних конференціях Міжнародного агентства з атомної енергії[3].  Син — Олександр Жмудський (англ. Oleksandr O. Zhmudsky; нар. 1946), науковець-фізик, з 2000 року — емігрант до США, професор університету Центральної Флориди[4]. У 1983 році залишив педагогічну діяльність, періодично публікував наукові роботи. Помер на 88-му році життя 25 жовтня 1997 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59.6″ пн. ш. 30°30′4.93″ сх. д. / 50.416556° пн. ш. 30.5013694° сх. д.). Наукова діяльністьАвтор понад 250 наукових робіт. Науковий керівник близько 20 кандидатів наук. Серед учнів Олександра Жмудського — професори Євген Харьков, Владислав Шияновський, Іван Кучеров, Петро Петренко, Микола Боровий тощо[5]. Працюючи на кафедрі рентгенометалофізики у 1930-х роках, очолював напрями рентгеноструктурних та рентгеноспектральних досліджень. Винайшов оригінальні камери для структурного аналізу[2]. Очоливши кафедру загальної фізики у 1946 році, започаткував рентгеноспектральні дослідження електронної структури металів, які пізніше розвивали учні професора Жмудського. Розробив метод точного рентгенографування виробничих зразків металів і сплавів, відкрив структурність емісійних рентгенівських спектрів, виявив магнітні поля у мільярди ерстед[5]. Заступник голови правління товариства «Знання» УРСР, член координаційної Ради з фізики твердого тіла. Входив до складу Головної редакції Української радянської енциклопедії[3]. Науковий доробок (частковий)
НагородиВійськові:
Трудові:
Примітки |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
