Жорж ДюмезільЖорж Едмо́н Рау́ль Дюмезі́ль (фр. Georges Edmond Raoul Dumézil; * 4 березня 1898, Париж,— † 11 жовтня 1986, там же) — французький етнограф та лінгвіст, провідний дослідник кавказьких мов, член Французької академії (Académie des Inscriptions et Belles-lettres). Віхи життя та академічної кар’єри1916 року закінчив Вищу нормальну школу, а 1919 обійняв посаду ад'юнкт-професора. Від 1924 — доктор наук. 1925 року приїхав до Стамбулу й до 1931 був професором історії релігій у Стамбульському університеті. Відтак переїхав до Швеції і в 1931–1933 був лектором університету в Упсалі. 1935 року повернувся до Парижа й очолив кафедру порівняльного вивчення релігій у Практичній школі вищих знань (École pratique des Hautes Études). У 1937–1948 роках вів курс вірменської мови у Національній школі живих мов (École Nationale des Langues Vivantes), а з 1949 до 1968 завідував кафедрою індоєвропейської цивілізації в Коллеж де Франс, після чого вийшов на пенсію. Володів приблизно тридцятьма мовами. Наукові досягненняДюмезіль відомий насамперед своїми порівняльними дослідженнями релігій та міфологій індоєвропейських народів. Виходячи з тези, що структура релігійно-міфологічних уявлень має відображати соціальну структуру, він сформулював так звану трифункційну теорію, яка, після запеклих наукових дискусій, зараз стала загальновизнаною серед дослідників міфології. Ця теорія ґрунтується на загальновідомому факті існування трьох соціальних функцій індоєвропейських народів: культової (представники — жерці), військової (представники — військові вожді) та господарчої (представники — землероби та ремісники). Схема Жоржа Дюмезіля (соціальні верстви Середньовіччя) The scheme of the three orders (tres ordines) divides the entire society into three large groups: the oratores, therefore those who pray or the clergy, the bellatores (also the pugnatores) or warriors, and the laboratores (or the agricultores), therefore those that labour or the peasants. Переклад: Схема трьох орденів (tres ordines) поділяє все суспільство на три великі групи: oratores, тобто тих, хто молиться, або духовенство, bellatores (також pugnatores), або воїнів, і laboratores (або землеробів), отже, робітники чи селяни. (Джерело: Depictions of the Three Orders and Estates around the Year 1500). Священна або жрецька функція (Oratores) Ця група включає релігійних і духовних лідерів, які відповідали за підтримання зв'язку з божествами, виконання релігійних обрядів і забезпечення духовного керівництва суспільству. У середньовічній Європі це були представники церкви, такі як священики, єпископи та монахи. Приклади: Папа Римський- найвищий духовний лідер католицької церкви, який мав значний вплив на політичні справи Європи. Єпископи- очільники місцевих церковних адміністрацій, які мали як духовну, так і політичну владу в своїх регіонах. Монахи і монастирі- центри релігійного і культурного життя, які відігравали важливу роль в освіті та збереженні знань. Військова функція (Bellatores) Ця група включає воїнів та лицарів, які захищали суспільство від зовнішніх загроз і забезпечували внутрішній порядок. У середньовічній Європі це були феодали, рицарі та їхні васали, які займалися військовою службою. Приклади: Королі і феодали-верховні воєначальники і власники великих земельних угідь, які мали право збирати війська для захисту своїх володінь. Рицарі-професійні воїни, що служили своїм сюзеренам і були зобов'язані захищати свої феоди. Васали-дрібніші феодали, які отримували землю від своїх сюзеренів в обмін на військову службу і лояльність. Функція виробників (Laboratores) Ця група включає всіх, хто займався економічною діяльністю та забезпечував матеріальні потреби суспільства. У середньовічній Європі це були селяни, ремісники та торговці. Приклади: Селяни і кріпаки-основні виробники сільськогосподарських продуктів, які працювали на землі, що належала феодалам, і сплачували частину врожаю як податок або орендну плату. Ремісники-виробники товарів і послуг у містах, які створювали необхідні речі для повсякденного життя і торгівлі. Торговці і купці-особи, що займалися торгівлею і обміном товарів, сприяючи економічному розвитку міст і зв'язкам між різними регіонами. Згідно з Дюмезілем, ці три функції не існували ізольовано, а взаємодіяли між собою, забезпечуючи стабільність і цілісність суспільства. Кожна група виконувала свої специфічні ролі, але всі вони були взаємозалежні і доповнювали одна одну. Священники забезпечували духовне керівництво і релігійні обряди, які легітимізували владу феодалів і підтримували моральний порядок. Воїни захищали суспільство від зовнішніх загроз і підтримували внутрішній порядок, що дозволяло виробникам займатися своєю працею. Виробники забезпечували матеріальні потреби всього суспільства, включаючи священників і воїнів, виробляючи продукти харчування, товари і послуги. Найчіткіше це прадавнє членування збереглося в Індії (три основні варни (варнашрами): брахмани, кшатрії та вайшії. Відповідно до цього Дюмезіль реконструював тричленну структуру пантеону богів у міфологіях кількох індоєвропейських народів. В давніх римлян це були Юпітер — Марс — Квірін, в аріїв — Мітра та Варуна — Індра — Ашвіни, в скандинавів — Одін — Тор — Фрейр, у скіфів — Колаксай — Ліпоксай — Арпоксай і так далі. В східнослов'янському епосі їм відповідають три «старші» богатирі: Святогор, Вольга та Микула. Цікавлячись скіфами, Дюмезіль особливо ретельно досліджував Нартівські сказання осетинів («останніх нащадків скіфів», за його висловлюваннями), фактично першим ознайомивши західноєвропейську науку з цим епосом у такому обсязі. Йому належить також блискучий переклад самих сказань французькою мовою (перекладав з осетинського оригіналу, без перекладів-посередників). У галузі лінгвістики вчений цікавився різними мовами Кавказького регіону: індоєвропейськими (вірменська, осетинська), східнокавказькими (інгушська, аварська), картвельськими (лазька), але особливо — західнокавказькими. Він першим створив порівняльну граматику абхазо-адигської групи мов, ґрунтовно дослідив убихську мову, спілкуючись із останніми її носіями в Туреччині (зокрема з Тевфіком Есенчем). Велика кількість його публікацій присвячена цій мові, а також абхазькій, черкеській, шапсугській, бесленеївській. Праці
Українські переклади
Примітки
Джерела
|
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
