Жоффруа I (граф Провансу)

Жоффруа I
фр. Geoffroi Ier de Provence
Народився	не раніше 1014 і не пізніше 1015  Прованс
Помер	не раніше 1060 і не пізніше 1062  Прованс
Діяльність	правитель
Титул	count of Provenced[1][2] і count of Provenced[1][3]
Рід	Q135401561?[4]
Батько	Вільгельм II (граф Провансу)[5][2][6]
Мати	Gerberge de Bourgogned[7][2][8]
Брати, сестри	Фульк Бертран[2][9] і Вільгельм IV (граф Провансу)[2][9]
У шлюбі з	Stephanie Dulciad
Діти	Герберга Провансальська[10][11][12], Бертран II (граф Провансу)[10][11][13], unknown of Provenced[14] і Estefaniad[15]
Медіафайли у Вікісховищі

Жоффруа I (фр. Geoffroi Ier de Provence; бл. 1015 — 1061/1062) — граф Провансу в 1018—1061/1062 роках.

Походив з династії Бозонідів (Прованського дому), з молодшої гілки. Другий син Вільгельма II, графа Провансу, та Герберги Бургундської. 1018 року він згаданий разом з братами, матір'ю і бабцею-графинею Аделаїдою Анжуйською в новому акті про дарування абатству Сен-Віктор в Марселі.

У 1018 році після смерті батька разом з братами Вільгельмом і Фульком Бертраном успадкував його володіння. Через малий вік регентство здійснювали їх мати і бабця. Вона організували 1020 року придушення спротиву Понса де Фоса і захоплення замку Фос-сюр-Мер. Але родина де Фос 1021 року знову повстала, внаслідок чого Аделаїда Анжуйська запросила на допомогу Вільгельма III, графа Тулузи, який до 1023 року приборкав бунтівних васалів Провансу, разом з тим зміцнив свій вплив в цьому графстві.

Близько 1030 року панував у Провансі лише з братом Фульком Бертраном, інший брат Вільгельм IV помер до того. Ймовірно відповідав за південну частину Провансу. У 1030—1032 роках брав участь у придушенні повстання родів Фоса і Бо. З 1032 року розпочав політику наділення алодами своїх васалів, що призвело до послаблення графської влади.

1037 року разом з братом. Того ж року зробив пожертву Клюнійському абатству, 1039 року — архієпископству Арль, 1040 року — абатству Сен-Віктор в Марселі. Також відновив абатство Спарро, яке передав архієпископству Екс. У 1045 і 1048 роках дозволив віконтам Марселю зробити пожертви монастирю Сен-Віктора. У 1048 році очолив похід проти бунтівного роду де Фоса. Жоффруа I допомагали віконти Марселю Айкард і Жоффруа.

1051 року після смерті брата Фулька Бертрана став старшим графом Провансу. Став панувати з небожами Вільгельмом і Жоффруа. Втім вимушений був відмовитися від маркізату Прованс на користь Бертрана Тулузького. Помер Жоффруа I у 1061 або 1062 році.

Дружина — Стефанія, донька Вільгельма II, віконта Марселю

Діти:

• Бертран (д/н—1094), граф і маркіз Провансу
• Герберга (бл. 1060—1115), дружина Жильбера де Мійо, графа Жеводану
• Стефанія (д/н—1085), дружина Вільгельма II, граф Бесалу
• Ерменгарда, дружина Раймунда IV, графа Тулузи

• Archibald R. Lewis: The Development of Southern French and Catalan Society, 718—1050. University of Texas Press, Austin 1965.