Жуки-точильники

? Жуки-точильники Час існування: 105–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N
Хлібний точильник Stegobium paniceum віддає перевагу деревині верби, а також фанері. Втім, він залюбки живе у сухому хлібі, їсть клей за шпалерами та у обкладинках книг [1]
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Надряд: Голометабола (Holometabola) Ряд: Твердокрилі (Coleoptera) Інфраряд: Bostrychiformia Надродина: Bostrichoidea Родина: Жуки-точильники (Ptinidae)
Підродини
Alvarenganiellinae(інші мови) Viana and Martínez, 1971 Anobiinae Fleming, 1821 Dorcatominae(інші мови) C. G. Thomson, 1859 Dryophilinae(інші мови) LeConte, 1861 Ernobiinae(інші мови) Pic, 1912 Eucradinae(інші мови) LeConte, 1861 Mesocoelopodinae(інші мови) Mulsant & Rey, 1864 Ptilininae(інші мови) Shuckard, 1840 Ptininae(інші мови) Latreille, 1802 Xyletininae(інші мови) Gistel, 1856
Посилання
Вікісховище: Anobiidae ITIS: 114459 NCBI: 186076 Fossilworks: 346331

Жуки́-точи́льники (Ptinidae Latreille, 1802) — родина жуків надродини Bostrichoidea. Описано понад 1700 видів точильників^[1]. Вони звичайно невеликі (1—10 мм завдовжки). Дорослі комахи та личинки харчуються здебільшого мертвою деревиною, плодовими тілами грибів. Відомі знахідки цих жуків у балтійському та рівненському бурштині^[2]. Серед комах цієї родини чимало таких, що завдають відчутної шкоди виробам з дерева, дерев'яним конструкціям, запасам продуктів та матеріалів, сухій рослинній сировині тощо.

Звичайно мають витягнуте циліндричне, інколи овальне тіло, сплощене зверху. Забарвлення у більшості темно-коричневе або червонувате, інколи мають зверху малюнок з волосків. Личинки звичайно С-подібної форми, з трьома парами ніг і добре розвинутими мандибулами^[1].

Основні ознаки^[3][4]:

• вусики із збільшеними та видовженими останніми члениками або пильчасті, або гребінцевоподібні, прикріплені на боках голови перед очима, далеко один від одного;

• усі лапки п'ятичленикові, стегна не заходять або лише трохи заходять за боки тіла, задні тазики звичайно з вузькими стегновими покришками;

Фото див. на: ^[5].

Точильники активні звичайно у сутінках та вночі. Літають вони влітку, у приміщеннях — цілорічно. В природі точильники живляться мертвою деревиною, здоровою або враженою грибами. Їжею стають також плодові тіла грибів — трутовиків та дощовиків, тканини всередині стебел багаторічних трав, сухий гній травоїдних тварин^[1]. У одного з видів родини личинка і імаго живляться листям рослини ^[6]. Відомі також види, які є мірмекофілами^[7].

Самці деяких видів для зустрічі з самкою подають звукові сигнали — ритмічно цокотять по стінках тунелю, прокладеного у деревині. Не знаючи джерела цих звуків, у різних народів і здавна ці звуки називали «годинником смерті»^[8].

Яйця самки відкладають на тіньовому боці предметів, у шпарини та нерівності поверхні, зрізи деревини, в стінки старих личинкових тунелів. Кількість відкладених яєць варіює від 30 до 200 — в залежності від виду жука та факторів середовища. Розвиток від яйця до виходу з імаго нового покоління триває інколи декілька років, хоча деякі види у житлових приміщеннях дають до чотирьох поколінь на рік. Найваживіші чиннки, що впливають на це — вологість та температура субстрату, де відбувається розвиток^[1].

Понад 1700 видів точильників поширені майже по всьому суходолу, найбільшого різноманіття вони досягають у тропічних і субтропічних регіонах. Розподіл кількості 144 відомих родів в різних біогеографічних областях виглядає так: Палеарктика — 49, Неарктика — 58, Індомалая — 25, Афротропіки — 44, Неотропіки — 52, Австралазія — 37. У Неотропіці мешкає найбільше ендемічних родів — 52^[1]. Завдяки діяльності людини деякі види точильників стали справжніми космополітами. В Україні мешкає 20 видів з 11 родів підродини Anobiinae^[9].

Найбільш обґрунтованим вважають поділ родини на десять підродин^[1]:

Подібно до інших груп тварин, точильники є невід'ємною ланкою природних екосистем. Споживаючи рослинні і грибні тканини, вони пришвидшують їх мінералізацію. Ці жуки часто-густо стають здобиччю тварин — хижаків та паразитів.

Деякі види точильників завдають чималої шкоди людині, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин. Вони пошкоджують різноманітну ділову деревину та конструкції й вироби з неї — стіни, підлогу, опори, фанеру, рослинну сировину, У господарстві й житлі людини точильники псують меблі, рами, дерев'яну тару, запаси харчових продуктів (хліб, борошно, сухе молоко, приправи), насіння й тютюну, лікарських трав, обкладинки книжок, шпалери, стіни с картону й сухої штукатурки, колекції комах, гербарії^[1][10]. Саме цих жуків здавна у народі називають «шашелем». Наприклад, обстеження пам'ятки національного значення — дерев'яної Церкви Святого Духа у Рогатині виявило її пошкодження точильником Anobium rufipes.

Пов’язаність із людиною дозволили деяким видам вижити у несприятливих кліматичних умовах і забезпечила широке розселення по Землі. Деякі види відомі лише з населених пунктів. Найбільшої шкоди завдають: Ptinus fur(інші мови), Ptinus tectus(інші мови), Ptinus latro(інші мови), Lasioderma serricorne(інші мови), Stegobium paniceum(інші мови), Anobium punctatum(інші мови), Anobium pertinax(інші мови)^[3].

• 
  Жука Niptus hololeucus інколи називають шовковистим точильником
• 
  Забарвлення Ptinomorphus imperialis робить його малопомітним на корі дерев
• 
  Жук-точильник у балтійському бурштині, якому близько 40 млн. років
• 
  Euceratocerus gibbifrons вирізняється довгими гребінкоподібними вусами
• 
  Гострий перець чилі припав до смаку личинкам Stegobium paniceum
• 
  Тютюновому жуку Lasioderma serricorne у 1919 р. був цілком присвячений урядовий бюлетень США
• 
  Hedobia imperialis
• 
  Dorcatoma substriata
• 
  Grynobius planus
• 
  Ernobius mollis
• 
  Ochina ptinoides
• 
  Mesocoelopus niger

• Точили // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.