Радосла́в Жук (13 вересня 1931, Любачів — 25 лютого 2024[1]) — українсько-канадський архітектор, теоретик архітектури, педагог. Автор проєктів українських храмів у Канаді, США та Україні. Молодший брат піаністки Любомири Жук. Старший брат піаніста Іринея Жука.
Біографія
Народився 13 вересня 1931 року в Любачеві. У 1940-х роках родина переїхала до Австрії. Тут здобув загальну середню освіту, навчався музики. Закінчив із відзнакою Університет Макгілла в Монреалі (1956). На конкурсі дипломних робіт вищих архітектурних шкіл Канади проєкт української церкви Радослава Жука здобув перше місце. Йому було призначено стипендію Піклінґтона для навчальної подорожі в Західну Європу. Здобув ступінь магістра архітектури у Массачусетському технологічному інституті в Бостоні. Викладав архітектуру у Манітобському та Торонтському університетах. Професор архітектури Університету Макгілла. Представляє університет на наукових конференціях, входить до екзаменаційних комісій з архітектури у провідних навчальних закладах Канади і США. 1992 року почесний доктор, а від 2004 — почесний професор Української академії мистецтв у Києві. Протягом багатьох років входив до екзаменаційної комісії академії для дипломних проєктів.[2] Почесний член Української академії архітектури, дійсний член НТШ і УВАН в Канаді, Королівського архітектурного інституту Канади, Королівського товариства мистецтв. Читає літні лекції в Українському вільному університеті в Мюнхені.[3] Член журі конкурсу на проект пам'ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні (2009).[4]
Нагороджений премією Іди і Семюела Фросманів за високі педагогічні досягнення (2001). Автор проєктів багатьох українських церков у Канаді та США. Проживає в Монреалі.
Творчості архітектора 2017 року була присвячена дисертація Андрія Бориса Вплив творчості Радослава Жука на розвиток сакральної архітектури Західної України в період кінця ХХ — початку ХХІ століть.
Студентський проєкт церкви для Монреаля. Створений 1956 року під час завершення навчання в Університеті Макгілла. Дістав першу премію на всеканадському конкурсі. Не реалізований.[5]
Студентський проєкт кафедрального костелу на 3 тис. осіб для Ліверпуля. Створений під час навчання в Массачусетському інституті. Не реалізований.[5]
Друге місце на конкурсі проєктів входу до стадіону Молсон (1955).[6]
Перше місце на конкурсі проєктів прототипної заправної станції «BP» (1956).[6]
Перемога на першій фазі конкурсу проєктів стадіону зимової олімпіади в Альберті (1962).[6]
Греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці у Львові в мікрорайоні Сихів (1995—2001). Проєкт здобув перше місце на конкурсі 1993 року. Конструкцією передбачено виконання значної кількості робіт некваліфікованими робітниками, із метою залучення до будівництва добровольців, мешканців мікрорайону. У 2009 році за результатами опитування 100 львівських архітекторів, проведеного архітекторами Богданом Черкесом та Антоном Коломойцевим, храм визнано найкращим зразком сучасної архітектури Львова[17] 29 листопада 2011 року указом Президента України № 1079/2011 Радославу Жуку, Зеновію Підлісному (посмертно), Святославу Владиці і Оресту Федині за архітектуру храму присуджено Державну премію України в галузі архітектури.
Варіанти проєкту Національного музею мистецтва в Києві. Проєктні рішення від 1993 і 1994 а також від 2006 року.[18]
Персональна виставка «Нова церковна архітектура української діяспори» в Будинку архітектури в Києві, 1991.[20]
Персональна виставка «Традиція і нова архітектура», включала проєкти 9 церков та численні фотографії. Експонувалась у низці українських міст, а також, 1996 року — у Відні, Граці та Анкарі.[3]
Персональна виставка «Радослав Жук — традиція і сучасність: українські Церкви в Північній Америці та музейні проекти в Україні». Центр української культури в Гантері (2004).[21]
Виставка «Місце — люди — час і архітектура» у Львівській політехніці, осінь 2014.[22]
«Творчий шлях Радослава Жука», виставкова зала НАОМА, 2018.[2]
Лекції, доповіді
Доповідь про стилі української церковної архітектури в читальні Просвіти у Вінніпегу, 21 квітня 1961[23].
Доповідь «Проблеми сучасної української архітектури», Союзівка, Кергонксон, 24 серпня 1969[24].
Доповідь «Архітектура — експресивні і формативні елементи в культурі» в рамках літньої сесії семестральних курсів Департаменту мистецтва та культури університету Лойоли в Лос-Анджелесі, 1972[25].
Доповідь «Творча культура як основа української ідеології поза межами Батьківщини», Шостий з'їзд українських інженерів у Філадельфії, 13 листопада 1976[26].
Доповідь на засіданні Ради культури при Світовому конгресі вільних українців, Монреаль, 1976[27].
Лекції на Гарвардській літній школі україністики 1979 року[28].
Серія лекцій «Архітектура козацької доби», на XII вакаційному курсі Українського католицького університету в Римі. Червень-липень 1981[29].
Доповідь «Плян і профіль в українській церковній архітектурі», конференція на Восьмому з'їзді українських інженерів Північної Америки в Детройті, 24 жовтня 1987[30].
Серія лекцій «Українська архітектура в контексті європейської культури», у рамках літнього семестру Українського вільного університету, 1995[31].
Лекції на пластових таборах «Стежки культури»[14].
Лекції на літніх курсах Українського католицького університету в Римі[14].
↑Катаргіна Т. Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932—1933 рр. в Україні // Краєзнавство. — 2013. — № 4 (85). — С. 73.
↑ абЮ. Ш. Про церкви Радослава Жука // Сучасність. — 1981. — № 1 (241). — С. 56.
↑ абвгдЖук Радослав // Біографічний довідник до історії українців Канади / ред. М. Марунчак. — Вінніпег : накладом УВАН, 1986. — С. 234.
↑Поступово здійснюються пляни будови пам'ятника Шевченкові у Вашингтоні // Свобода. — 1963. — 23 березня. — № 55; Гординський С. Шевченків пам'ятник у Вашінґтоні // Сучасність. — 1964. — № 8 (44). — С. 62.
↑ абКачуровський В. Архітектурні проєкти Радослава Жука та його думки про українську архітектуру // Сучасність. — 1975. — № 6 (174). — С. 53—57.
↑Відомі піяністи і архітект Л. І. і Р. Жуки виступлять в УІА // Свобода. — 1983. — 18 травня. — № 92. — С. 1, 3.
↑Черкес Б. С. Сучасна архітектура Львова між історизмом та реставраціонізмом // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2009. — № 656. — С. 3—4.
↑Борис А. Творчість архітектора Радослава Жука у відчизняній та світовій сучасній літературі // Науковий вісник будівництва. — 2014. — № 4. — С. 70.
↑Ґеник-Березовський С. Українське технічне товариство в Канаді 1950—1979. Товариство українських інженерів у Канаді 1980—1987 // Інженери-українці в діяспорі. — Торонто, 1992. — С. 83.
↑У Києві влаштовано виставку архітектури проф. Р. Жука // Свобода. — 1991. — 6 червня. — № 106. — С. 1.
↑Центр української культури в Гантері. «Музична гражда» в літньому сезоні // Народна воля. — 2004. — 15 липня. — № 29. — С. 4.
Архітект-проєктант розповідає про своє високе мистецтво // Свобода. — 1963. — 11 червня. — № 109.
Архітект Радослав Жук взяв участь у Конференції Асоціяції Архітектурних Шкіл ЗСА і Канади // Свобода. — № 110. — 13 червня 1972.
Геврик Т. Церковна архітектура українців Північної Америки: архітектор Радослав Жук // Мистецтво української діаспори. Повернуті імена. — К. : Тріумф, 1998. — С. 14—21. — ISBN 966-7523-01-2.
Кіндрась К. Радослав Жук: «Храм це віддзеркалення досконалості Божої» // NOVAгазета. — 2010. — 7 січня. — № 1 (58). — С. 6—7.
Пригорницький Ю. Львів — це Венеція, а Київ — це Лондон. Кілька архітектурних проектів незнищимості нації // Неопалима Купина. — 1995. — № 3—4 (9—10). — С. 187—194.
