Журавльов Віктор Павлович

Журавльов Віктор Павлович
Журавльов Віктор Павлович
Народився	14 листопада 1901 або 1902 ; Єнісейська губернія, Російська імперія
Помер	18 грудня 1946
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Учасник	Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання	старший майор державної безпеки
Партія	ВКП(б)
Нагороди
	; ; ;

Віктор Павлович (Пилип Філатович) Журавльов (нар. 14 листопада 1901(19011114), село Іміас (Імісське) Мінусинського повіту Єнісейської губернії, тепер Красноярського краю, Російська Федерація — 18 грудня 1946, Російська Федерація) — радянський діяч органів державної безпеки, начальник УНКВС по Куйбишевській, Івановській та Московській областях. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1939—1941).

Біографія

Народився в заможній селянській родині. Закінчив два класи початкового училища. До травня 1916 року працював у господарстві батька. З травня 1916 по липень 1917 року працював на рибних промислах купців Рогозинських в Туруханському краї.

У липні 1917 — червні 1918 року — студент Мінусинської вчительської семінарії. Через рік повернувся в рідне село, працював у господарстві батька.

У лютому 1919 року, після приходу білогвардійських військ, пішов до червоних партизанів. Його партизанський загін приєднався до загону Щетинкіна, а Журавльов став командиром взводу, роти партизанської армії Щетинкіна, яка діяла в Мінусинському, Ачинському і Красноярському повітах. Справжнє ім'я і по батькові Журавльова — Пилип Філатович, але з 1919 року, з невідомих причин, став називати себе Віктором Павловичем.

У січні — жовтні 1920 року — курсант Других Сибірських піхотних курсів командного складу РСЧА в місті Омську.

Член РКП(б) з лютого 1920 року.

У жовтні 1920 — березні 1921 року — командир роти 33-го стрілецького полку РСЧА.

У березні — квітні 1921 року — оперативний комісар Омської губернської надзвичайої комісії (ЧК).

У квітні 1921 — березні 1922 року — районний уповноважений політбюро ЧК Тарського повіту в Сибіру.

У березні 1922 — лютому 1923 року — помічник уповноваженого і уповноважений Омського губернського відділу ДПУ по Славгородському повіту.

У лютому 1923 — квітні 1926 року — повітовий уповноважений Омського губернського відділу ДПУ в місті Тара.

У червні 1926 — липні 1929 року — помічник уповноваженого Хакаського окружного відділу ДПУ.

У липні — грудні 1929 року — уповноважений Барнаульського окружного відділу ДПУ.

У грудні 1929 — серпні 1930 року — уповноважений Повноважного представництва ОДПУ по Сибірському краю.

У серпні 1930 — квітні 1931 року — уповноважений Повноважного представництва ОДПУ по Західно-Сибірському краю.

У квітні 1931 — лютому 1933 року — оперативний уповноважений Барнаульського оперативного сектора ДПУ.

У лютому 1933 — липні 1934 року — начальник таємно-політичного відділу Томського оперативного сектора ГПУ. У липні — листопаді 1935 року — начальник таємно-політичного відділу УДБ Томського оперативного сектора НКВС.

У листопаді 1935 — грудні 1936 року — заступник начальника Томського міського відділу НКВД, начальник таємно-політичного відділу УДБ.

13 березня — 28 вересня 1937 року — заступник начальника 3-го відділу УДБ УНКВС по Красноярському краю.

28 вересня 1937 — 28 лютого 1938 року — начальник УНКВС по Куйбишевській області, начальник особливого відділу ГУДБ НКВС Приволзького військового округу.

28 лютого — 5 грудня 1938 року — начальник УНКВС по Івановській області.

5 грудня 1938 — 13 червня 1939 року — начальник УНКВС по Московській області.

22 червня 1939 — 8 березня 1944 року — начальник Управління Карагандинського виправно-трудового табору НКВС. Знятий з посади за зловживання службовим становищем (незаконне витрачання продуктів, призначених для табору).

У березні — липні 1944 року — в розпорядженні відділу кадрів НКВС СРСР. У липні 1944 — листопаді 1946 року — співробітник «Дальбуду» НКВС СРСР на Колимі.

Помер 18 грудня 1946 року при нез'ясованих досі обставинах. За однією версією він покінчив життя самогубством. За іншою — раптово помер по дорозі в Москву.

Пізніше дружина Журавльова розповідала, що їх родині дозволили виїхати з Магадана. У Хабаровську Журавльов зустрів якогось знайомого військового, який запросив його у вагон-ресторан. Там вони довго випивали і розмовляли. Несподівано досвідчений чекіст впав під стіл і раптово помер, а його товариш по чарці безслідно зник. Серед пасажирів виявився лікар, який сказав, що Журавльов помер від сильної отрути. У матеріалах слідства, що збереглися, записано: «18 грудня помер в дорозі від Находки до Хабаровська, труп знятий в Хабаровську».