Журкін Віталій Володимирович

Журкін Віталій Володимирович
Журкін Віталій Володимирович
Народився	14 січня 1928 ; Москва, СРСР
Помер	26 лютого 2025 (97 років) ; Москва, Росія
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	історик, політолог
Alma mater	Московський державний інститут міжнародних відносин
Галузь	міжнародні відносини, політологія і Міжнародна безпека
Заклад	Інститут США та Канади РАН; Institute of Europe, Russian Academy of Sciencesd
Вчене звання	академік Російської академії наук
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Членство	Російська академія наук; Академія наук СРСР; ЦК КПРС
Партія	КПРС
Нагороди	;
	Журкін Віталій Володимирович у Вікісховищі

Віталій Володимирович Журкин (14 січня 1928(19280114), Москва — 26 лютого 2025) — радянський і російський історик, політолог, американіст і європеїст. Фахівець з проблем міжнародних відносин, глобальної і європейської безпеки, військово-політичної стратегії, обмеження і скорочення озброєнь. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Доктор історичних наук (1976), професор (1979), член-кореспондент, дійсний член Академії наук СРСР (РАН) (з грудня 1990).

Біографія

Після закінчення середньої школи у 1946 році поступив в Московський державний інститут міжнародних відносин Міністерства закордонних справ СРСР на історико-міжнародний факультет, який закінчив з відзнакою в 1951 році^[2].

У 1951—1965 роках працював у Державному комітеті телебачення і радіомовлення СРСР, був кореспондентом, завідувачем відділу, членом колегії Держкомітету та головним редактором Головної редакції пропаганди.

Член ВКП(б) з 1952 року.

У 1965 році — заступник редактора відділу країн Азії і Африки газети «Правда>». У 1965—1968 роках — радник Посольства СРСР в Індії.

В Академії наук СРСР (Російській академії наук) з 1968 року. Завідувач відділу (1968—1971), заступник директора Інституту США і Канади АН СРСР (1971—1988), член Президії АН СРСР, академік-секретар Відділення світової економіки і міжнародних відносин АН СРСР (1988—1998), директор Інституту Європи Академії наук СРСР/Російської академії наук (РАН) (1988—1999). З 1999 року — почесний директор Інституту Європи РАН.

Лауреат Державної премії СРСР (1980), член Наукової ради МЗС Росії. Заступник голови комісії РАН з міжнародної безпеки та контролю над озброєннями. Дійсний член Європейської Академії наук, мистецтв та літератури (з 1990), Всесвітньої Академії мистецтв і наук (з 1994). Голова правління Асоціації європейських студій.

У 1990-ті роки Журкін взяв активну участь в кампанії російських вчених проти розширення НАТО. Виступав у різних аудиторіях і на конференціях в Брюсселі (полеміка із заступником генерального секретаря НАТО Р. фон Мольтке), Лондоні (на конференціях Королівського інституту міжнародних відносин), Франції (на симпозіумах Інституту дослідження проблем безпеки Європейського союзу в Парижі і Кане), Осло, Стокгольмі, Празі, Австрії (Відні і Тутцінге), Ризі і в Японії (конференції європейських і японських експертів в Центрі слов'янських досліджень Університету Хоккайдо)^[3].

Праці

Книги:

Міжнародні конфлікти (1972) (у співавторстві);
The Nixon Doctrine. Ed. by Yu.P. Davydov, V. V. Zhurkin, V. S. Rudnev. Arlington (Virginia), 1973.
США та міжнародно-політичні кризи (1975);
Глобальна стратегія США в умовах науково-технічної революції (1979) (у співавторстві);
СРСР-США: 70-е і 80-е роки (1982);
Віталій Журкин. СРСР-САЩ през седемдесетте і осемдесетте години. Софія, 1982.
Військово-стратегічні концепції США (1984);
Дослідження ООН про доктрину стримування (1987) (у співавторстві);
Розумна достатність і нове політичне мислення (1989) (у співавторстві);
Vitaly Shurkin. Grossbaustelle Europa. Munchen, 1990.
Пан'європейська архітектура: проблеми і перспективи (1991);
Європейський союз: зовнішня політика, безпека, оборона (1998);
Європа в багатополярному світі (2000) (у співавторстві);
Загальна оборона: нова європейська ініціатива (2001).