Жуховицький Самуїл Маркович
Самуї́л Ма́ркович Жуховицький (13 грудня 1916, Одеса — 29 вересня 2016, Новочеркаськ) — український, радянський і російський шахіст, майстер спорту СРСР (1939), міжнародний майстер (1967). БіографіяСамуїл Жуховицький народився в Одесі. Гри в шахи його навчив дачний товариш Шура Гольдберг, коли Жуховицькому було 12 років. Цікаво, що він одразу обіграв свого учителя. Вперше прізвище Жуховицького з'явилося в одеській пресі на початку 1934 року. У чемпіонаті Одеси набравши 6 з 11 можливих очок він розділив 3—6 місця серед 12 учасників. У 1935 році Самуїл переміг колишнього чемпіона світу Хосе Рауля Капабланку у сеансі одночасної гри, яку той проводив у Одесі гастролюючи країною після другого міжнародного турніру в Москві. У тому ж році Жуховицький разом з майстром Борисом Верлинським став переможцем чемпіонату Одеської області, при цьому обігравши в очній зустрічі іменитого суперника. У 1936 році Самуїл Жуховицький вперше взяв участь в чемпіонаті України посівши 5 місце серед 18 учасників, при цьому переміг майстрів Федора Богатирчука та Олександра Константинопольського. Жуховицький ще двічі грав у фінальних турнірах чемпіонатів України, зокрема у 1937 році розділив 7—10 місця, а у 1940 році посів 5 місце. У 1939 році посівши друге місце на всесоюзному турнірі кандидатів у майстри (Ростов-на-Дону), виконав норму майстра спорту. Учасник німецько-радянської війни. Служив у танкових військах, був нагороджений кількома медалями. Після демобілізації Самуїл навчався на історичному факультеті спочатку Одеського, а потім Ленінградського університетів. Після закінчення якого працював учителем у школі. У період 1940-1950-х років проживав у багатьох містах радянського союзу, зокрема Воронежі, Баку, Таллінні, Ризі, Кишиневі, Харкові. Він регулярно грав у півфіналах чемпіонатів СРСР, ставав призером та переможцем чемпіонатів Азербайджану, Латвії, Естонії, Молдови, але для того, щоб пробитися у фінал чемпіонату СРСР, йому щоразу не вистачало лише однієї виграної партії. У 1957—1960 рр. працював тренером та керував шахово-шашковим гуртком у Палаці піонерів та дитячо-юнацької спортивної школі в Кишиневі. Але тренер з нього був не дуже, за два роки він не зумів підготувати жодного третьорозрядника. Тоді ж стало відомо про його багатоженство, коли під час одного з турнірів у столиці Молдови до нього приїхало кілька жінок, кожна з яких стверджувала, що є дружиною Жуховицького. Самуїл Маркович був дискваліфікований спеціальною комісією і повернувся до виступів лише 1962 року. Загалом за спогадами друзів, у Жуковицького загалом був одружений сім разів, при цьому молдавські шахісти стверджують, що у нього було не менше десяти дружин. У серпні 1961 року оселився в Новочеркаську, працював шаховим тренером та до кінця життя разом з останньою дружиною Галиною Григорівною проживав у Новочеркаську. У 1963 році Жуховицький у складі збірної Ростовської області, граючи на першій шахівниці, став переможцем Спартакіади народів РРФСР. У складі збірної РРФСР срібний призер 10-го чемпіонату СРСР між командами союзних республік (проводився в рамках Спартакіади народів СРСР) 1967 року в Москві (з найкращим результатом серед запасних учасників). За цей успіх Жуховицького включили до чемпіонату СРСР 1967 року, який того року проходив за швейцарською системою. Через два роки у віці 50-ти років Самуїл Маркович став переможцем півфіналу чемпіонату СРСР 1969 року. У фінальній частині він набрав 11 очок з 22 можливих посівши 13 місце. Самуїл Жуховицький у турнірних партіях мав рівний рахунок із Михайлом Талем та Тиграном Петросяном. У 1998 році став бронзовим призером чемпіонату Росії серед ветеранів. У грудні 2011 року в Новочеркаську відбувся відкритий чемпіонат Півдня Росії зі швидких шахів, присвячений 95-річчю Жуховицького. Турнір вирішено було зробити щорічним. Із 2016 року це турнір його пам'яті. Турнірні результатиЧемпіонати УкраїниСамуїл Жуховицький зіграв у трьох фінальних турнірах чемпіонатів України, набравши при цьому 29 очок з 51 можливого (+20-13=18).
Чемпіонати СРСР
Чемпіонати інших союзних республік
Інші турніри
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia