Жіноча літератураангл.Women's fiction — література, орієнтована на читачок, що включає, зокрема, любовні романи та чик-флік. Жіночу літературу (призначену для жінок), слід відрізняти від жіночого письменства, тобто всієї літератури, написаної жінками.
Оганізація англ.Romance Writers of America визначає жіночу літературу як:[1]
Призначений для продажу роман про жінку на межі зміни життя та особистісного зростання. Її подорож докладно відображає емоційні роздуми, а також дії, які трансформують її і її відносини з іншими людьми, і включає в себе обнадійливе/оптимістичне закінчення щодо її романтичних стосунків.
Оригінальний текст (англ.)
«a commercial novel about a woman on the brink of life change and personal growth. Her journey details emotional reflection and action that transforms her and her relationships with others, and includes a hopeful/upbeat ending with regard to her romantic relationship.»
В епоху сентименталізму та предромантизму з'являється перший умовний розподіл на «жіночу» і «чоловічу» літературу. Як «жіноча», розглядається література, що апелює до почуттів, пробуджує фантазію, дозволяє відволіктись від повсякдення, де присутній психологізм і дія пов'язана з любовною історією. Протягом XIX ст. поступово формується особливий клас літератури, створюваний жінками, для жінок і, як правило, про жінок. Найбільш яскравими і першими представницями жіночого роману вважаються: Клара Рів, Софія Лі, Енн Редкліф, Мері Шеллі, Джейн Остін, Жорж Санд, Елізабет Гаскелл, Емілі Бронте, Шарлотта Бронте, Джордж Еліот. Серед рис жанру:
Зображення світу з жіночої перспективи (фіксація об'єктів і явищ, які складають «всесвіт жінки»);
В основі сюжету лежить романтична історія, зазвичай, зі щасливим фіналом;
Дія роману відбувається в незвичайних для сучасниці обставинах: часових, територіальних, у замках або на ранчо;
Назва та дизайн обкладинки апелюють до романтичних переживань.
Чик-літ (англ.Chick lit) — жанр жіночої масової літератури для неодружених 20-30-річних жінок, які працюють, мешкають у великих містах і переймаються шлюбом, еротикою, спілкуванням та споживанням. Термін вживається з 1995 року, великою популярністю чик-літ завдячує серіалові «Секс і місто». «Чик-літ» асоцієються переважно з творами на кшталт «Щоденника Бріджит Джонс»Гелен Філдінг, «Секс і Місто»Кендес Бушнелл.
Цей літературний жанр було визначено як різновид постфеміністського письма, яке виходить за рамки архетипу «жінка-жертва» й зосереджується на особливостях жіночого досвіду сучасного західного світу. Особливості жанру чик-літ[2]:
Об'єднання мотивів традиційної казки та жіночого погляду на світ. Зазвичай героїня, як Попелюшка, проходить всі випробування, знаходить щастя і змінюється на краще;
Історія закінчується класичним щасливим фіналом;
Текст спирається на культурний код традиційних жіночих романів;
Героїня чик-літ — сучасна неодружена молода жінка в різних сферах її життя;
У чик-літ представлені гендерні особливості чоловіків і жінок, розкриті через мовний стиль. Концепт жінки відкривається від імені жінки, головної героїні; концепт чоловіка — з позиції жінки;
Загальний тон оповіді є довірливо-нетривіальним, поєднуючи гумор та іронію;
Сюжет розкривається від першої особи;
Мова не є складною і хитромудрою, використовуються прості мовні конструкції, які легко читати й сприймати.
Твори в жанрі чик-літ відрізняються більшою реалістичністю та наближеністю до сучасного життя, ніж традиційні любовні романи.[3]
