У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Забродський.
Павло Францович Забродський (нар.20 серпня1951(19510820), Дубно) — російський токсиколог українського походження, заслужений діяч науки Російської Федерації.
Навчання
П.Забродський навчався у Військово-медичній академії імені С. М. Кірова в 1968—1974 роках. Закінчив факультет підготовки військових лікарів для сухопутних і ракетних військ з відзнакою. Згодом, у 1981—1983 роках також з відзнакою закінчив факультет керівного медичного складу, токсикологія[1][2][3][4][5][6][7][8]. До 1981 року служив на науково-дослідному полігоні Міністерства оборони СРСР (лікар-психофізіолог, начальник лабораторії фізіологічних досліджень, радіометричного і дозиметричного контролю).
У 1982 році він отримав вчений ступінь кандидата медичних наук (в період навчання у Військово-медичної академії), а в 1991 році — доктора медичних наук. Вчене звання «професор» присвоєно ВАКСРСР на початку 1992 року[2].
З 2000 року П.Забродський — професор Саратовського військового інституту біологічної та хімічної безпеки, а з 2011 року — професор Саратовського медичного університету «Реавіз».
Експерт Бюро судово-медичної експертизи органу управління охороною здоров'я Саратовської області.
Також П.Забродський — керівник секції медичного забезпечення Поволзької відділення Академії військових наук Російської Федерації, голова Саратовського відділення Всеросійської громадської організації токсикологів, головний токсиколог Саратовської області (1987—1989 рр.), дійсний член Нью-Йоркської академії наук (1995), академік Академії військових наук Російської Федерації (1996), РАПН[14] (1997), співзасновник громадської організації «Міжнародна академія тверезості»[15], лікар-токсиколог вищої категорії[16], лікар психіатр-нарколог.
П.Забродський розробив новий напрямок у науці — «Імунотоксикологія ксенобіотиків та фармакологічна корекція постінтоксикаційних імунодефіцитних станів».[1][5][3][8] Займається дослідженнями в галузі імунотоксикології з 1975 року.[17]
З 1993 року П.Забродський включив загальні питання імунотоксикологіі в програму викладання військової токсикології, радіології та медичного захисту на кафедрі токсикології Військово-медичного факультету при Саратовському державному медичному університеті (тут вперше в Росії почали викладати основи імунотоксикології[9][1][3]). Опублікував оригінальні методи дослідження в токсикології, імунотоксикології й імунофармакології, вивчив імунотоксичні властивості більше 30 небезпечних хімічних речовин та обґрунтував застосування численних засобів, спрямованих на зниження постінтоксикаційних інфекційних ускладнень і захворювань. Експериментально встановив, що токсиканти розрізняються по переважного ураження Т-хелперів 1, Т-хелперів 2 і порушення функції цих субпопуляцій лімфоцитів в рівній мірі[18][19]. Досліджуючи механізми імунотоксичності різних ксенобіотиків, вніс великий внесок у фундаментальні уявлення про регуляцію іммунної системи при впливі хімічних речовин[3][20][21]. Найбільш значущі дослідження: імунотропних ефекти токсичних речовин, роль холінергічної системи в регуляції імунного гомеостазу, вивчення способів профілактики і лікування вторинних імунодефіцитних станів при отруєннях і в екологічно неблагополучних регіонах[22][1][3][4][21].
У 1986 році П.Забродський відкрив, а в 1987—1995 році опублікував дані, що свідчать про те, що холінергічна стимуляція знижує летальність тварин від сепсису[23][24][25][26]. В даний час вивченню даного феномену, який реалізується внаслідок «холінергічного протизапального шляху»[en], присвячено багато робіт. У 2010 році показав, що зниження летальності від сепсису під впливом холінергічної стимуляції, обумовлено зменшенням продукції прозапальних цитокінів[27][28]. У 2015 році він встановив, що активація α7n-ацетилхолинорецепторів (α7nAChR) та застосування антитіл до ФНП-α істотно знижує летальність мишей від експериментального сепсису внаслідок зменшення в крові концентрації прозапальних цитокінів ФНП-α, ІЛ-1β,ІЛ-6. При комбінованому застосуванні антитіл до ФНП-α та агоніста α7nAChR спостерігався їх адитивний ефект[29][30]. Аналогічний ефект був встановлений при комбінованій дії агоніста М1-ацетилхолінорецепторів і активатора a7n-ацетилхолінорецепторів[31].[32]. У 2016 році П.Забродський відкрив наявність α7nAChR на В-лімфоцитах, встановив зниження їх функції при активація α7nAChR після інтоксикації фосфорорганічними сполуками[33][34]. Наукові роботи П.Забродського використані для розробки єдиної, гармонізованої з міжнародними, державної класифікації токсичності і небезпеки хімічних сполук
[1][3][8][4][35][36].
Нагороди
За видатні наукові праці в галузі імунології, порівняльної і експериментальної патології та великі наукові досягнення в галузі біології та біомедицини був представлений вченою радою Саратовського військового інституту біологічної та хімічної безпеки (протокол від 16 січня 2008 року) на здобуття премії РАН імені В. І. Мечникова[16][1][3][4].
Медаль"В пам'ять про ліквідацію наслідків катастрофи на ЧАЕС" (2006) та ін.
Значок «Відміннику охорони здоров'я» (СРСР) (1988)
Публікації
Автор більше 550 наукових робіт[17], в тому числі монографій («Иммунотропные свойства ядов и лекарственных средств», «Иммунотоксикология ксенобиотиков», «Иммунотоксикология фосфорорганических соединений» тощо.) та розділу монографії «Общая токсикология». Він засновник наукової школи в області іммунотоксікологіі ксенобіотиків[22][45][21].
Основні роботи
Бадюгин И. С., Забродский П. Ф., Поляруш В. П. и др. Военная токсикология, радиология и защита от оружия массового поражения. Под ред. И. С. Бадюгина. — М.: Военное издательство, 1992. — 336 с.
Забродский П. Ф. Иммунотропные свойства ядов и лекарственных средств. — Саратов: Изд-во СГМУ, 1998. — 213 с. — ISBN 5-7213-0173-2.
Забродский П. Ф., Германчук В. Г., Трошкин Н. М. Иммуностимуляторы. — Саратов: «Аквариус», 2001. — 109 с.
Забродский П. Ф. Влияние ксенобиотиков на иммунный гомеостаз / Общая токсикология. Под ред. Б. А. Курляндского, В. А. Филова. — М.: Медицина, 2002. — С. 352—384. — ISBN 5-225-04609-6.
Забродский П. Ф., Лим В. Г., Мальцева Г. М. и др. Иммунотропные свойства холинергических веществ. Под ред. П. Ф. Забродского. — Саратов: «Научная книга», 2005. — 239 с. — ISBN 5-93888-806-9.
Забродский П. Ф., Мандыч В. Г. Иммунотоксикология ксенобиотиков. — Саратов: Изд-во СВИБХБ, 2007. — 420 с. — ISBN 978-5-91272-254-7.
Забродский П. Ф. Иммунотоксикология фосфорорганических соединений. — Саратов: Изд-во «Саратовский источник», 2016.- 289 с. — ISBN 978-5-91879-561-3.
Інші роботи
Забродский П. Ф., Шилохвостов Н. Г., Лужняк А. И. и др. Неотложная помощь при отравлениях ядовитыми техническими жидкостями. Профилактика поражений. — Хабаровск, 1985.
Ядовитые растения и животные Дальнего Востока: клиника интоксикаций, неотложная помощь, профилактика. — Хабаровск, 1985.
Забродский П. Ф., Королев А. С. Санитарно-гигиенические и токсико-радиологические аспекты медицины катастроф. — Саратов: Изд-во Саратовского мед. ин-та, 1993. — 69 с.
Медико-психологические аспекты подготовки военных врачей. Саратов: Изд-во Саратовского мед. ин-та, 1993. — 71 с.
↑Забродский П. Ф. и соавт. Характеристика редукции функции субпопуляций Т-лимфоцитов и продукции ими цитокинов при подостром отравлении разными токсикантами. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2008. Т. 146, № 8. С. 200—203.
↑P.F.Zabrodskii et al. Inhibition of function of T cell subpopulations and decrease in cytokine production during subacute poisoning with various toxicants. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 2008, August; 146(2: 234—236.
↑Забродский П. Ф. Влияние армина на факторы неспецифической резистентности организма и первичный гуморальный ответ. Фармакол. и токсикол. 1987. Т. 50, № 1. С. 57—60.
↑P.F.Zabrodskii. Effect of armin on nonspecific resistance factors of the body and on the primary humoral immune response. Farmakol. Toksikol. 1987, January-February; 50(1):57—60.
↑Забродский П. Ф. Изменение антиинфекционной неспецифической резистентности организма под влиянием холинергической стимуляции. Бюл. эксперим. биол. и мед. 1995. Т. 119, № 8. С. 164—167.
↑ P.F. Zabrodskii. Variation in antiinfectious nonspecific resistance of the organism caused by cholinergic stimulation. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 1995, August; 120(2): 809—811.
↑Забродский П. Ф. Оценка влияния ацетилхолина на летальность мышей от сепсиса и продукцию провоспалительных цитокинов. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2010. Т. 150, № 9. С. 309—311.
↑ P.F. Zabrodskii. Effect of acetylcholine on mortality of mice from sepsis and proinflammatory cytokine production. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 2011 January; 150(3):340—342.
↑Забродский П. Ф. и соавт. Влияние активации α7n-ацетилхолинорецепторов и антител к ФНО-α на летальность мышей и концентрацию провоспалительных цитокинов в крови в раннюю фазу сепсиса. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2015. Т. 156, № 6. С. 713—715.
↑ P.F. Zabrodskii et al. Effect of α7n-Acetylcholine receptor activation and antibodies to TNF-α on mortality of mice and concentration of proinflammatory cytokines during early stage of sepsis. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 2015, October; 159(6): 740—742.
↑Забродский П. Ф. и соавт. Комбинированное действие агониста М1-ацетилхолинорецепторов ТВРВ и активатора a7n-ацетилхолинорецепторов GTS-21 на летальность мышей и концентрацию провоспалительных цитокинов в крови при сепсисе. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2016. Т. 162, № 12. С. 718-721.
↑ P.F. Zabrodskii et al. Combined effects of M1 muscarinic acetylcholine receptor agonist TBPB and α7n-acetylcholine receptor activator GTS-21 on mouse mortality and blood concentration of proinflammatory cytokines in sepsis. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 2017, April; 162(6): 750—753.
↑Забродский П. Ф. и соавт. Роль a7-никотиновых ацетилхолиновых рецепторов В-клеток в реализации иммунотоксического эффекта фосфорорганических соединений. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2016. Т. 161, № 6. С. 733—735.
↑ P.F. Zabrodskii et al. Role of α7-nicotinic acetylcholine receptors of B cells in the immunotoxic effect of organophosphorus compounds. Bulletin of Experimental Biology and Medicine. 2016, October; 161(6): 779—781.
↑Указ Президиума Верховного Совета СССР от 28 января 1978 г.
↑Указ Президиума Верховного Совета СССР от 24 января 1988 г.
↑Приказ Министра обороны Российской Федерации от 30 августа 2002 г. № 300
↑Государственный Комитет СССР по Труду и Социальным Вопросам от 14 мая 1990 г.
↑Приказ начальника Федерального управления по безопасному хранению и уничтожению химического оружия при Федеральном агентстве по промышленности от 5 февраля 2007 г. № 40
↑Решение Президиума Центрального Совета Союза «Чернобыль» России от 26 апреля 2016 г.
↑Приказ начальника Федерального управления по безопасному хранению и уничтожению химического оружия при Федеральном агентстве по промышленности от 1 декабря 2006 г. № 392
↑Приказ начальника Федерального управления по безопасному хранению и уничтожению химического оружия при Федеральном агентстве по промышленности от 10 августа 2011 г. № 181
