Завадський Йосип Станіславович

Йосип Завадський
Народився	31 травня 1928(1928-05-31) Петраші, УРСР
Помер	27 грудня 2003(2003-12-27) (75 років) Київ, Україна
Alma mater	Київський сільськогосподарський інститут (1953)
Галузь	аграрна економіка, агропромисловий комплекс
Заклад	Українська сільськогосподарська академія (пізніше — Національний аграрний університет; 1955—2003)
Посада	викладач, доцент, професор, завідувач кафедри
Вчене звання	професор (1982)
Науковий ступінь	доктор економічних наук (1981)
Відомі учні	Андрій Кандиба, Валерій Галушко, Георгій Чорний, Анатолій Діброва, Олексій Гудзинський
Членство	академік Академії наук вищої школи України (1993), член Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем (1994)
Відомий завдяки:	дослідженню теоретико-методологічних засад, проблем, норм управління для керівників сільськогосподарських підприємств, розв'язанню теоретичних і практичних проблем менеджменту і маркетингу агропромислового комплексу в умовах ринкової економіки
Нагороди

Йо́сип Станісла́вович Зава́дський (31 травня 1928, Петраші — 27 грудня 2003, Київ) — український науковець у галузі агропромислового комплексу, економіст-аграрник, педагог. Доктор економічних наук (1981), професор (1982), академік Академії наук вищої школи України (1993). Заслужений діяч науки і техніки України (1993).

Майже пів століття — завідувач заснованої ним кафедри управління сільськогосподарським виробництвом Української сільськогосподарської академії (пізніше — Національного аграрного університету; 1955—2003). Автор понад 200 наукових робіт, у яких розв'язав теоретичні та практичні проблеми менеджменту і маркетингу агропромислового комплексу в умовах ринкової економіки^[1].

Народився 31 травня 1928 року в селі Петраші на теперішній Хмельниччині.

У 1946 році закінчив Говірський сільськогосподарський технікум (нині — Кам'янець-Подільський фаховий коледж Подільського державного університету)^[2]. Відтоді ж — агроном, пізніше головний агроном Деражнянського райсільгоспуправління та машинно-тракторної станції^[1].

У 1953 році закінчив агрономічний факультет Київського сільськогосподарського інституту, де працював з 1955 року (у реорганізованій Українській сільськогосподарській академії; УСГА)^[3]. У 1960 році здобув науковий ступінь кандидата економічних наук, захистивши дисертацію на тему «Вопросы рационального сочетания отраслей в связи с перспективным планированием колхозного производства: на примере Деражнянского района, Хмельницкой области».

У 1963—1966 роках працював у Монгольській Народній Республіці. У 1973 році заснував кафедру управління сільськогосподарським виробництвом (з 1996 року — кафедра менеджменту та маркетингу) УСГА, якою завідував до кінця життя^[1].

У 1981 році здобув науковий ступінь доктора економічних наук, захистивши дисертацію на тему «Проблемы совершенствования управления сельскохозяйственным производством: организационный и социально-психологический аспекты». Через рік затверджений у вченому званні професора^[3].

Протягом 1987 року працював у В'єтнамі, у 1993—1996 роках — у Парижі, як експерт з економіки України Міжнародної організації «Розвиток співробітництва Схід-Захід»^[1].

Працював до останніх днів життя. Помер у 75-річному віці 27 грудня 2003 року. Похований на кладовищі села Новосілки (50°21′18.22″ пн. ш. 30°28′5.22″ сх. д. / 50.3550611° пн. ш. 30.4681167° сх. д. / 50.3550611; 30.4681167).

Автор понад 200 наукових робіт, низки навчальних посібників, підручників і словників, зокрема опублікованих посмертно. Науковий керівник і консультант близько 40 докторів і кандидатів наук. Серед учнів Йосипа Завадського — професори та академіки Андрій Кандиба, Валерій Галушко, Георгій Чорний, Анатолій Діброва, Олексій Гудзинський, Олена Гудзь, Тетяна Балановська, Любов Червінська, Олександр Дорофєєв тощо^[4].

Один із перших українських економістів, який ґрунтовно дослідив теоретико-методологічні засади, проблеми, норми управління для керівників сільськогосподарських підприємств, розв'язав теоретичні та практичні проблеми менеджменту і маркетингу агропромислового комплексу в умовах ринкової економіки^[1].

З середини 1970-х років до кінця життя очолював засновану ним наукову школу з управління виробництвом, спільно з учнями застосовував оптимальні управлінські методи для налагодження виробничих процесів у галузях економіки. Протягом 15 років координував міжкафедральні дослідження проблем менеджменту та маркетингу УСГА, 4 роки очолював спеціалізовану вчену раду з захисту докторських дисертацій^[4].

У 1993 році, за значний науковий і освітній внесок, нагороджений званням «Заслужений діяч науки і техніки України». Тоді ж обраний академіком Академії наук вищої школи України, рік потому — дійсним членом Міжнародної академії комп'ютерних наук і систем^[1]. За два тижні до смерті став членом секції кадрової політики, аграрної освіти та науки Науково-технічної ради Міністерства аграрної політики України^[5].