Завгаєв Доку Гапурович

Завгаєв Доку Гапурович
Завгаєв Доку Гапурович
Народився	22 грудня 1940 (84 роки) ; Бено-Юрт, Надтеречний район, Чечено-Інгуська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР; Росія
Національність	чеченець
Діяльність	дипломат, політик, державний діяч
Alma mater	Горський державний аграрний університетd
Науковий ступінь	доктор психологічних наук, кандидат економічних наук і доктор юридичних наук[d]
Знання мов	російська і чеченська
Заклад	Московський державний інститут міжнародних відносин
Членство	ЦК КПРС і Рада Федерації
Посада	член Ради Федерації[d] і член Ради Федерації[d]
Партія	КПРС
Нагороди	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Доку Гапурович Завгаєв (нар. 22 грудня 1940(19401222), село Бено-Юрт Надтеречного району Чечено-Інгуської АРСР, тепер Чечня) — російський і радянський державний діяч, проросійський чеченський колабораціоніст, дипломат, 1-й секретар Чечено-Інгуського обласного комітету КПРС. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Народний депутат Верховної ради Російської РФСР (1990—1993 роки). Кандидат економічних наук, доктор юридичних наук

Життєпис

Народився в багатодітній чеченської селянській родині. Виходець із тайпа Гендергеной. Його мати належала до тайпа Беной.

23 лютого 1944 роки родина Завгаєва з усіма іншими чеченцями була депортована в Середню Азію і потрапила на поселення в селище Токарівка Тельманського району Карагандинської області Казахської РСР. У 1957 році повернувся до Чечено-Інгуської АРСР.

У 1958—1961 роках — вчитель початкових класів середньої школи в селі Бено-Юрт Надтеречного району.

З 1962 по 1965 рік працював слюсарем, механіком відділення, головним інженером радгоспу «Знаменський» Надтеречного району Чечено-Інгуської АРСР.

У 1965—1966 роках — керуючий Наурсько-Надтерського районного об'єднання «Сільгосптехніка» Чечено-Інгуської АРСР.

Член КПРС з 1966 року.

У 1966 році закінчив Горський сільськогосподарський інститут, за фахом інженер-механік сільськогосподарського виробництва.

У 1966—1971 роках — директор радгоспу «Знаменський» Надтеречного району Чечено-Інгуської АРСР.

У 1971—1972 роках — голова виконавчого комітету Надтеречної районної ради депутатів трудящих Чечено-Інгуської АРСР.

У 1972—1975 роках — начальник Чечено-Інгуського республіканського виробничого об'єднання радгоспів.

У 1975—1977 роках — міністр сільського господарства Чечено-Інгуської АРСР.

У 1977—1978 роках — завідувач сільськогосподарського відділу Чечено-Інгуського обласного комітету КПРС.

У 1978—1983 роках — секретар Чечено-Інгуського обласного комітету КПРС. У 1983—1989 роках — 2-й секретар Чечено-Інгуського обласного комітету КПРС.

У 1984 році закінчив заочно Академію суспільних наук при ЦК КПРС.

1 липня 1989 — 23 серпня 1991 року — 1-й секретар Чечено-Інгуського республіканського комітету КПРС.

Одночасно з березня 1990 по 6 вересня 1991 року — голова Верховної ради Чечено-Інгуської АРСР.

У 1991—1995 роках жив і працював у Москві, очолював підкомісію з проблем республік Північного Кавказу у Верховній Раді РРФСР, працював завідувачем відділу в Управлінні по роботі з територіями адміністрації президента Російської Федерації.

У березні 1995 року увійшов до складу «Комітету національної згоди Чечні». З 24 жовтня 1995 по березень 1996 року — голова «Уряду національного відродження Чечні». У листопаді 1995 року був затверджений колишньою Верховною радою скасованої Чечено-Інгушетії на посаді «глави Чечні». У грудні 1995 року був обраний на пост «глави Чеченської Республіки» (отримав 95 % голосів, переважно російськіх військових). У серпні 1996 року після захоплення чеченськими національними силами Грозного покинув Чечню. Після від'їзду з республіки і підписання Хасав'юртівських угод продовжував виконувати обов'язки т. зв. «глави Чечні» в складі Росії до 15 листопада 1996 року.

Був членом Ради Федерації від Чеченської Республіки з січня 1996 року по травень 1998 року. У Раді Федерації був членом комітету з міжнародних справ.

14 березня 1997 — 17 лютого 2004 року — Надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Об'єднаній Республіці Танзанія.

У лютому 2004 року був призначений заступником міністра закордонних справ Російської Федерації, курирував адміністративно-господарські та фінансові питання. З серпня 2004 по 23 вересня 2009 року — Генеральний директор Міністерства закордонних справ Російської Федерації.

23 вересня 2009 — 18 листопада 2019 року — Надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Республіці Словенії.

З 2019 року — професор Московського державного інституту міжнародних відносин.