Завод етилену КазаньоргсинтезЗавод етилену Казаньоргсинтез — нафтохімічне виробництво, яке входить до складу об'єднання Казаньоргсинтез (Росія, Татарстан). Станом на середину 2010-х найпотужніший російський завод з виробництва етилену, який, втім, невдовзі поступився крекінг-установці в Тобольську. Розвиток майданчику нафтохімічного спрямування в Казані почався у 1963 році із запуском виробництва фенолу та ацентону. Наступного року ввели в експлуатацію першу установку піролізу (парового крекінгу) вуглеводневої сировини, що мала потужність у 62 тисяч тонн етилену та 17 тисяч тонн пропілену на рік. В найближчі два десятиліття запустили ще три установки — у 1973-му (60 тисяч тонн етилену та 27 тисяч тонн пропілену), 1974-му (100 тисяч тонн етилену) та 1982-му (90 тисяч тонн етилену). Первісно піролізу піддавали пропан та бутан, який подали по продуктопроводу Міннібаєво — Казань, а з 1975 року основною сировиною для виробництва став етан, який надходить по етанопроводу Міннібаєво — Казань (можливо відзначити, що використання для парового крекінгу цієї найлегшої сировини призводить до виходу з установки майже виключно найлегшого олефіну — етилену). В В подальшому потужність виробництва на четвертій установці збільшили до 160 тисяч тонн (1989-й) та 235 тисяч тонн (2004-й). А з 2006 по 2010 роки провели масштабну реконструкцію другої, третьої та четвертої установок з доведенням загальної потужності заводу до 605 тисяч тонн на рік (або 640 тисяч тонн на рік — сайт Казаньоргсинтез одночасно зазначає обидва показники). При цьому в 2005-му запустили піч піролізу, розраховану на використання пропан-бутанової фракції, а в 2010-му ввели в експлуатацію сховище пропану[1] (такі кроки були викликані нестачею поставок етану в умовах значної — у 1,5 рази — збільшення потужності заводу).[2] В 2015-му на заводі ввели в експлуатацію нову сучасну піч піролізу виробництва бельгійської компанії Technip (можливо відзначити, що перша піч цієї компанії з'явилась тут ще в 2007-му). Станом на 2018-й йде будівництво ще чотирьох печей Technip, що дозволить замінити старе обладнання, яке експлуатується біля 40 років.[3][4] Випущений на установках етилен постачається іншим підрозділам об'єднання для виробництва поліетилену високого та низького тиску. Пропілен передається як сировина для заводу з випуску фенолу та ацетону або реалізується стороннім споживачам. Крім того, випускаються певні об'єми іншої продукції, серед якої варто відзначити фракцію С4.[5] Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia