Загарія Дмитро Дмитрович

Загарія Дмитро Дмитрович
Загарія Дмитро Дмитрович;
Полковник поліції
Загальна інформація
Народження	20 липня 1957; Скибин, Жашківський район, Черкаська область, СРСР
Смерть	2 липня 2022 (64 роки)
Військова служба
Приналежність	СРСР → Україна
Рід військ	Національна поліція
Командування
Начальник ГУМВС у Львівської області
	25 квітня 2014 — 12 грудня 2016
Попередник	Олександр Рудяк
Наступник	Валерій Середа
Нагороди та відзнаки
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)	Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

Дмитро Дмитрович Загарія (нар. 20 липня 1957, село Вільшанка, Жашківський район, Черкаська область — 2 липня 2022)— український міліціонер, полковник міліції.

Начальник Головного управління МВС України у Львівській області (з 25 квітня 2014).

Біографія

Після школи закінчив київське річкове училище № 2, отримав фах рульового моториста, працював у річковому флоті. Після ніс службу в армії. Потім — вступив до Львівської школи міліції. До 1993 року працював у Московському райвідділі Києва (тепер Голосіївський). За час роботи обіймав різні посади в карному розшуку: від інспектора до заступника.

Про свої заслуги в правоохоронних органах Дмитро Дмитрович говорить неохоче:

Серійний вбивця Онопрієнко, Анатолій Онопрієнко. От я працював безпосередньо по розкриттю цього злочину. Працював в Криму по злочинних угрупованнях Башмака

У 2002 році Дмитро Загарія був призначений заступником начальника УМВС України у Львівській області. У 2005 звільнився з органів за вислугою років. На пенсії чотири роки працював начальником безпеки банку у Львові. Потім до 30 грудня 2013 року обіймав посаду директора з безпеки в «Західенерго».

З квітня 2014 р. — керівник Головного управління МВС України у Львівській області.^[1]

В другій половині дня 10 лютого 2015 року під Логвиновим потрапили у засідку та були поранені начальник львівської обласної міліції Дмитро Загарія й командир батальйону спеціального призначення МВС «Львів» Ігор Вольский. Від вибуху фугасу загинув Дмитро Терновий — начальник УВБ на Львівській залізниці. Офіцери кілька годин тримали оборону та зуміли з боєм прорватися назустріч підоспілій підмозі — бійці спецбатальйону «Львів» та підрозділ Нацгвардії провели 3 бойових рейди для порятунку, з третьої спроби група із 8 бійців батальйону «Львів» на чолі з командиром роти — за підтримки ЗСУ — деблокували офіцерів ^[2].

У листопаді 2015 року очолив Головне управління НПУ у Львівській області.^[1]

У грудні 2016 року очолив нове управління з кадрового контролю, протидії корупції і люстрації НПУ.^[1]

Помер у Львові, похований на полі № 8 Личаківського цвинтаря^[3].

Нагороди

Орден «За мужність» III ст. (13 квітня 2009) — за багаторічну бездоганну плідну працю в органах внутрішніх справ, вагомий особистий внесок у боротьбу зі злочинністю, зміцнення законності і правопорядку, високий професіоналізм та з нагоди 90-річчя від Дня створення карного розшуку органів внутрішніх справ^[4]
Медаль «Захиснику Вітчизни» (24 серпня 2015) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[5]
Відомчі відзнаки МВС України, у тому числі «Хрест Слави», «За відзнаку в службі» I та II ст., медаль «10 років МВС України»^[6]
Медаль «За бездоганну службу» II та III ст.^[6]