Заквітчаний сон (новела)
«Заквітчаний сон» — новела українського письменника Григорія Косинки. Етюд написано в 1923 році, в якому автор у нарисовій формі майстерно відтворив враження зі свого життя. Вийшла окремою книжечкою з посвятою першій народній артистці УРСР - Марії Заньковецькій. Історія написанняТвір було вперше надруковано у кооперативному літературно-мистецькому та економічно-науковому журналі «Нова громада» (1923, № 1-2)[1]. В новелі змальовуються трагічні події Української революції 1917–1921[2]. Подавалася з присвятою Марії Заньковецькій, пов’язаною зі святкуванням 40-річчя сценічної діяльності актриси і є виявом поваги до її таланту. Віддруковано було 1000 примірників. Сюжетна лініяСтилістичні особливостіУже в ранніх творах Косинки дослідники відокремили головну особливість - його тяглоість до імпресіонізму. Характерним для імпресіоністичної поетики Григорія Косинки є використання алогічних, фрагментарних, обірваних, майже не пов’язаних між собою реплік дійових осіб. Репліки - імпресіонізмуКожна Косинчина репліка у згорненому, сконденсованому вигляді містить у собі мікросюжет чи асоціативний образ, який в уяві читача здатен розгорнутися в історію окремого життя, події чи характеру. Досить часто репліка стає зв’язкою між зоровими і слуховими образами одного асоціативного ряду[3].
Лаконічність і уривчастість імпресіоністичної манери письма проявляється у репліках-портретах і репліках-пейзажах.
ОбразиКритикаКритика 20-х років часто докоряла Григорію Косинці за вузькість тематики, за постійний інтерес до однієї, селянської, теми. Вже через призму років стало зрозумілим, що це не говорить про якусь «обмеженість» новеліста, а навпаки підкреслює його особливу творчу рису. Адже письменник вийшов з села, сам з дитячих літ спізнав «наймитську долю гірку», добре знав тогочасне село з його класовою боротьбою, побутом, звичаями, мовою його представників. Справді, ранні твори письменника мали переважно ескізний характер. У них ще не знайдемо глибокого синтезу соціальних явищ і подій. В основі значної частини їх лежить окремий епізод чи враження персонажа. На особливості ранніх творів Григорія Косинки ще в 1924 році вказував Максим Рильський, зазначивши, зокрема, що художня манера письменника «стрімка, похаплива, бадьора і до певної міри фотографічно-імпресіоністична». Для окремих з них характерний лірико-імпресіоністичний стиль, або, як називає його В. Фащенко, «штрихова стилістика». Така манера письма й визначила побудову ранніх творів. Композиція їх «фрагментарна, асоціативна. Сюжетний рух має пульсуючий, стрибкоподібний характер, що відповідає блискавичній зміні настроїв оповідача або персонажа». В окремих творах важко визначити зав'язку, розвиток дії, навіть кульмінацію — ті необхідні компоненти традиційного оповідання, які характерні для пізніших новел. Деякі з цих компонентів, власне, і відсутні, їх функції часто виконує глибокий підтекст, що дає можливість читачеві з’єднати хаотично розпорошені епізоди й ситуації, які автор змальовує кількома мазками, та самому домислити дію. Тому велике смислове навантаження в косинчиній новелі несуть економна фраза, короткі, уривчаті, емоційно забарвлені діалоги. Бібліографічний описПерше видання
Оригінал друкованого документу зберігається в ХДНБ ім. В. Г. Короленка: Косинка Гр. Заквітчаний сон : [оповідання] / Гр. Косинка. — Київ : Спілка, 1923 – 12 с. – (Бібліотека ”Спілки”. Серія красного письменства ; № 12)1[4]. Тираж 1000 пр. Публікації
Надалі вже новела публікувалася в авторських збірках.
Потім тривалий час творчість Косинки замовчувалася, лише з середини ХХ століття він повернувся до читача, а за ним і новела «На бураки».
Цікаві факти
Література
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia