Заклецька-Бурак Анна Анатоліївна
Заклецька-Бурак Анна Анатоліївна (народилась 25 червня 1984, Київ) — українська теле-[1] та радіоведуча[2], україно- та англомовна ведуча світських подій та приватних заходів, співачка, громадська діячка, хореограф, режисер, модель, вокалістка українського гурту «Vroda»[3][4]. Ведуча історичного концерту «Безвіз»[5]. Має звання Заслужений артист України[6]. Членкиня ГО «Ділові Українські Жінки»[7]. ЖиттєписНародилась Анна 25 червня 1984 року в Києві. Її батько був інженером, а мати професійною співачкою. З трьох років Анна виступала в дитячому ансамблі «Кияночка». З 2007 році у шлюбі. Має трьох дітей: сина Любомира 2011 року та доньок Зоряну та Єву відповідно 2017 та 2019 року народження. Найменшу Єву народила одразу після зйомок[8].
Кар'єраУ 1990 році її мама Раїса Заклецька заснувала хореографічний ансамбль «Зернятко», де Анна продовжувала виступати та розвивала свої навички як ведуча, сценаристка, режисерка, авторка пісень, а нині працює педагогом[9][10]. Телевізійну кар'єру як телеведуча Анна починала з ведення дитячої програми на УТ-1 у 1994—1996 роках «Туту-кафе» та «Ми — мигалки». А в 2013 році вела ранкове недільне шоу «Лолліпоп» на радіо «Аристократи»[11]. З 2016 року має власну авторську програму про фольклор та видатних українців «Відголос країни», що виходить тричі на тиждень на хвилях радіо «Країна ФМ». В ефірах програми у форматі інтерактивного ток-шоу з елементами театралізованого дійства та артистичними виступами розкриває сакральні значення та походження сезонних традицій українців.[12]. Як ведуча та вокалістка брала участь у численних фестивалях, культурних місіях, дипломатичних прийомах. Зокрема у трьох сезонах фестивалю «З країни в Україну» [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.], що пройшов у містах Східної України[13], а також у понад 150 концертах у зоні АТО/ООС з 2014 року і дотепер — як для військових, так і цивільного населення. У 2013 році у Києві, як солістка гурту «Врода»[14], разом з іншими митцями формувала концертну програму Коронація слова 2013[15]. У жовтні 2015 року презентувала пісню «Доле Моя» спільно з гуртом Без Обмежень[16]. У грудні 2016 року відбулась презентація нового кліпу гурту «ВРОДА» на українську народну щедрівку "Павочка[17]. А в березні 2017 року в ефірі Громадського радіо прозвучала ексклюзивна акустична прем'єра пісні «Знов прийде весна»[18]. Того ж року Ансамбль «Зернятко» та гурт «Врода» відкрили фан-зону Пісенного конкурсу Євробачення з мером Києва Віталієм Кличком та міністром культури України Євгеном Нищуком[19] У 2017 році Анна дебютувала в кіно як акторка — у короткому метрі Михайла Іллєнка «Голос»[20] у рамках проекту «Своє кіно. Дивись українське: твори своє майбутнє»[21]. З того часу з'являлася на екрані в епізодичних ролях у стрічках Дмитра Томашпольського «Сторонній» та Михайла Іллєнка «Толока». Отримавши ступінь магістра-хореографа, Анна продовжила навчання у Національній академії керівних кадрів культури та мистецтв за напрямком «режисура», але вимушена зробити паузу у навчанні і взяти декретну академвідпустку, оскільки вагітна третьою дитиною. Її авторські режисерські роботи — кліпи дуету «Врода» «Павочка» та «Знов прийде весна». У 2018 році стала ведучою концерту «Безвіз» на честь отримання безвізового режиму з ЕС[22], а також взяла участь у концерті «Забуття гірше зради»[23]. Того ж року у якості однієї з ведучих вела олімпійську Студію зимових ігор на UA: Першому, яка включала щоденні виходи в прямий ефір за підсумками кожного дня XVII Зимової Олімпіади, а також спілкування з гостями студії та аналітику щодо розвитку спорту та відповідної інфраструктури в Україні[24]. У травні стала героїнею обкладинки журналу The Best Hotels Guide #34 (2018) Special Edition[25]. 6 березня 2019 року Указом Президента України № 58/2019, Анні присвоєне почесне звання Заслужений артист України[26]. Також Анна є засновницею бренду етнічного одягу, що зцілює «STRIY». Його показ відбувся 3 грудня 2022 року у Софії Київській[27]. З 2018 працює в НТКУ «Суспільне», а з 2020 — ведучою радіо «Промінь», що входить до «Суспільного»[28]. Постійна ведуча етно-фестивалю «Віртуози фолку»[29]. Громадська діяльністьЗ 2014 року займається волонтерством на фронті[30]. З 2 лютого 2015 Анна входить до координаційної ради з представників мистецьких кіл та активістів, які організовують та беруть участь у мистецьких заходах в зоні АТО.[31] А також бере активну участь у громадських заходах. У липні 2015 року разом з іншими митцями Анна виступила з концертною програмою в Слов'янську, для українських військових[32], а згодом провела ще один концерт для українських військових[33]. Анна — палка прихильниця української мови та культури, підтримує введення квот на українську музику[34] та часто порушує питання важливості української мови[35]. У липні 2018 в студії Громадського радіо виступила на підтримку українських політичних в'язнів[36]. Анна веде авторські блоги та колонки, дає інтерв'ю для українських медіа. Наприклад, у жовтні 2018 у виданні «Твій Малюк» опубліковано інтерв'ю, в якому вона пояснила молодим мамам, як поєднати непоєднуване: роботу та материнство[37]. У червні 2019 року спеціально для РБК-Україна розповіла як стати впевненим оратором[38] та нагадала читачам сайту lady.tochka.net як балансувати роботу, сімейне життя і материнство[39]. У липні цього ж року стала колумністом порталу Liga.net, написавши колонку про те, як подолати страх публічних виступів[40]. А також написала колонку для видання Marie Claire Україна, у якій поділилася з читачами правилами «прямого ефіру»[41]. У 2017 році брала участь у контролі над квотами української мови у медіа, зокрема здійснювала громадський моніторинг радіопростору[42]. У 2023 році стала співзасновницею Благочинної платформи психологічної допомоги жінкам і дітям України «Жінка і війна» та засновницею БФ «Жінка і війна». Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
