Закон незамінності фундаментальних факторів

Зако́н незамі́нності фундамента́льних фа́кторів — екологічний закон, сформульований у 1949 році радянським ґрунтознавцем В. Р. Вільямсом, згідно з яким цілковита відсутність в навколишньому середовищі фундаментальних екологічних (фізіологічних) факторів (світло, вода, СО2, поживні речовини) не може бути замінена (компенсована) іншими факторами.

Див. також

Література


Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya