Залеський Петро Іванович

Залеський Петро Іванович
Залеський Петро Іванович
Народився	5 (17) жовтня 1867
Помер	1929
Діяльність	офіцер
Alma mater	Петровський Полтавський кадетський корпус
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	генерал-майор
Нагороди
	; ; ;

Заліський Петро Іванович (1867 — 1929, Югославія) — генерал-майор Російської імператорської армії, харківський губернський староста (1918)^[1].

Російський військовий-кавалерист; учасник Першої світової війни. Закінчив Полтавський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище (1888), Миколаївську академію Генштабу (1895). За Української Держави Скоропадського — 9 травня 1918 року призначений губернським старостою (губернатором) Харківщини. Звільнений з цієї посади 2 липня 1918 року згідно з наказом № 80 Гетьмана Всія України.

Після звільнення з цієї посади займався формуванням російсько-білогвардійської Південної армії в межах Харківської губернії за правління Скоропадського. Зневажливо ставився до українців і української мови. З кінцем правління Скоропадського перейшов до білоросійських військ генерала Денікіна. Писав мемуари («Южная армія», «Возмездіє»).

Нагороди^[2]

Орден Святого Володимира IV ступеня (1913; 11.05.1914)
Орден Святої Анни III ступеня (1902)
Орден Святого Станіслава III ступеня (1897)
Орден Святого Станіслава II ступеня (1907)
Орден Святої Анни II ступеня (1910; 18.03.1911)

Джерела

Павло Скоропадський. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. «Наш формат». — Київ, 2016. — С. 67; 460—461.
«Державний Вістник», № 8 — 31 травня 1918 року^[3].
«Державний Вістник», № 22 — 14 липня 1918 року^[4].
Гліб Лазаревський. Київська старовина. — Київ, 2007 — С. 313.
Возмездие: (Причины русской катастрофы) — Берлин, 1925. — 280 с.