Залізниця Дуррес — Тирана

Залізниця Дуррес — Тирана
Країна	Албанія
Адміністративна одиниця	Дуррес Тирана
Власник	Уряд Албанії
Оператор	Hekurudha Shqiptared
Дата офіційного відкриття	27 січня 1949
Дата офіційного закриття	2015
Ширина колії	європейська колія
Початкова чи кінцева точка	Durrës railway stationd і Tirana railway stationd
Розташування кінцевого пункту	Kashard, Tirana Public Transport Terminald і Tirana railway stationd
Довжина або відстань	36,9 км
Стан використання	виведений з експлуатаціїd
Залізниця Дуррес — Тирана у Вікісховищі

Залізниця Дуррес — Тирана (алб. Hekurudha Durrës–Tiranë) — залізнична лінія, яка спочатку з'єднувала два найбільші міста Албанії: Дуррес і Тирану. Лінія сполучена із залізницею Шкодер — Вора^[en] у Ворі і з залізницями Дуррес — Вльора^[en] та Дуррес — Поградец у Дурресі.

Станом на вересень 2013 року кінець лінії в Тирані демонтували, оскільки столичну станцію демонтовано, щоб звільнити місце для подовження головного бульвару Тирани. Як наслідок, пасажири Тирани від 2013 року користувалися станцією Вора, а від травня 2015 року — відремонтованою станцією Кашар^[en]. Дільницю лінії Кашар — Тирана замінено автобусним сполученням.

Лінію Дуррес —Тірана побудовано в 1948—1949 роках виключно добровольцами. Вона стала другою пасажирською залізницею в Албанії після лінії Дуррес — Пекіні, побудованої за рік до цього.

Керує лінією компанія Хекурудха Шкіптаре^[en].

Залізниця завдовжки 38 км, що сполучає два найважливіших міста Албанії, Дуррес і Тирану, побудована в 1948—1949 роках, стала другою пасажирською залізницею в Албанії. За рік до цього відкрито залізницю, що з'єднує Дуррес і Пекіні, будівництво якої почалося 1940 року.^[1]

Роботи розпочалися на станції Шкозет (біля Дурреса) 11 квітня 1948 року. У будівництві залізниці взяли участь 29 000 молодих людей зі Спілки робітничої молоді Албанії^[en] та 1400 технічних фахівців з усієї країни. Крім того, в будівництві брали участь волонтери з молодіжних секцій компартій Болгарії та Югославії. Під час албансько-югославського розколу 1948 року, югославських добровольців, особливо інженерів, звинуватили в саботажі. Роботи продовжилися під керівництвом радянського інженера Валерія Гайдарова. Рейки ввозили з Радянського Союзу через порт Дуррес. Добровольчі бригади взяли за мету закінчити залізницю до 31-ї річниці Червоної Армії, 23 лютого 1949 року, і успішно досягли цього.^[1]

Двома найважливішими об'єктами при будівництві лінії стали тунель Ррашбулл завдовжки 212 м та міст Ерзен завдовжки 91 м. Будівництво мосту завершено 16 жовтня 1948 року, в день 40-річчя тодішнього прем'єр-міністра Енвера Ходжі. Тунель пройшла болгарська молодіжна група під керівництвом Георгія Димитрова, за що її після закінчення робіт нагороджено Прапором бригад (алб. Flamuri i Brigadave).^[1] Відкривав залізницю майбутній член Політбюро Спіро Колека^[en].^[1]

25 липня 2010 року на залізниці сталася аварія: під поїзд потрапив поліцейський позашляховик, який був на рейках. Поки потяг зупинявся, машину відтягло на велику відстань. Поліцейські не постраждали; більш того, вони після інциденту на місці звинуватили машиніста в тому, що він не зупинився раніше.^[2]

У жовтні 2016 року мав розпочатися тендер на реконструкцію всієї лінії вартістю 81,5 млн євро.^{[3][уточнити]}

2019 року оголошено інший тендер.^{[4][уточнити]}