До 1860 року Сардинія містила Савою і П'ємонт.
Однак в 1860 році Савойю та графство Ніцца анексовано Францією.
У 1862 році залізниця Кюло — Модан стала частиною залізниці Париж — Ліон — Марсель(інші мови)[1],
і лінію продовжено до Сен-Мішель-де-Морієн.
[2]
Решта дільниці Сен-Мішель — Модан і тунель до Італії відкрито 16 жовтня 1871 року
[3]
12 грудня 1917 року військовий потяг на швидкості зійшов з рейок біля Сен-Мішель-де-Морієн, загинуло кілька сотень солдатів.
Дільниця завдовжки 20 км Сен-Мішель — Моданом на північній стороні тунелю Мон-Сені має максимальний похил (градієнт) 3 %, середній похил 2,1 % і найменший радіус кривизни 350 м.
Було необхідно зведення опорних конструкцій у складних районах із небезпекою зсувів, а також тунелів загальною довжиною 4624 м.
Дільниця завдовжки 41 км між Бардонеккією та південним порталом тунелю Мон-Сені має максимальний похил 3 %, середній похил 2,05 % і найменший радіус кривизни 450 м.
На цій дільниці побудовано 18 мостів і 26 тунелів загальною довжиною 8115 м.
У 1925 році дільницю Модан — Шамбері електрифіковано 1,5 кВ постійного струму з використанням третьої рейки.
Це найвища напруга, яка коли-небудь використовувалася на третій рейці в залізничних мережах Європи.
У 1976 році третю рейку замінили на повітряний провід.
Примітки
↑ абRansom, P.J.G. (1999). The Mont Cenis Fell Railway. Truro: Twelveheads Press. с. 13, 14, 62.
↑Direction Générale des Ponts et Chaussées et des Chemins de Fer (1869). Statistique centrale des chemins de fer. Chemins de fer français. Situation au 31 décembre 1869(фр.). Paris: Ministère des Travaux Publics. с. 146—160.
.png)
