Залізорудний басейн Верхнього озера

Залізорудний басейн Верхнього озера
47°31′ пн. ш. 93°38′ зх. д. / 47.51° пн. ш. 93.63° зх. д. / 47.51; -93.63
Названо на честь	Озеро Верхнє
Тип	рудний район
Спосіб розроблення	відкрита розробка родовищ[1]
Континент	Північна Америка
Входить до	Канадський щит  Канадська платформа
Країна	США і  Канада
Відкрито	1844[1][2]
Розробляється з	1854[1][2]
Корисні копалини Північної Америки Геологія Північної Америки Гірнича промисловість Північної Америки

Залізорудний басейн Верхнього озера — один з найбільших залізорудних басейнів світу, розташований на захід від Верхнього озера, переважно в США (штат Міннесота, Вісконсин та Мічиган), а також у Канаді (провінція Онтаріо). Відкритий 1844 року. Розробляється з 1854 року.

Довжина басейну з заходу на схід сягає близько 600 км, з півночі на південь — близько 300 км. Родовища зосереджені в 6 гірничорудних районах: Месабі, Вермільон, Куюна, Маркетт, Меноміні та Гогібік. Залізні руди приурочені до протерозойської залізорудної формації, потужністю 15-300 м. Рудні тіла представлені магнетитовими кварцитами — таконітами і пов'язаними з ними багатими гематитовими рудами. Найзначніша група родовищ (80 % всього видобутку) зосереджена в районі Месабі (штат Міннесота).

Видобуток руди ведеться відкритим способом. Глибина кар'єрів 200—300 м. Практично вся руда збагачується. Основний продукт переробки руд — котуни. Основний споживачі — металургійні заводи США.

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.