Заморуєв Георгій Михайлович

Заморуєв Георгій Михайлович
Народився	1904  Катеринослав, Російська імперія
Помер	1959  Магнітогорськ, Челябінська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Q29907227?
Країна	Російська імперія  СРСР
Alma mater	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Галузь	металургія
Заклад	Магнітогорський металургійний комбінат Magnitogorsk State Technical Universityd
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Нагороди

Георгій Михайлович Заморуєв (1904–1959) — радянський промисловий діяч і вчений, доктор технічних наук, професор (1958).

Народився 24 лютого (8 березня за новим стилем) 1904 року в місті Катеринославі Російської імперії.

Закінчив Катеринославську 1-шу класичну гімназію, потім, 1926 року — Дніпропетровський інститут народної освіти (нині Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара) за спеціальністю «хімія».

У 1929 році здобув другу освіту, закінчивши Ленінградський політехнічний інститут (ЛПІ, нині Санкт-Петербурзький політехнічний університет Петра Великого) за спеціальністю «металургія чорних металів».

У 1938 році за сукупністю наукових публікацій Г. М. Заморуєву було присвоєно вчений ступінь кандидата технічних наук без захисту дисертації. У 1956 році в Московському інституті сталі та сплавів (нині Національний дослідний технологічний університет «МІСіС») він захистив докторську дисертацію на тему «Структурні зміни поверхневих шарів сталевих тіл при зношуванні (тертя)» і в 1958 році йому було присвоєно вчене звання професора.

Після закінчення ЛПІ працював у металографічній лабораторії ленінградського заводу «Більшовик» (нині Обухівський завод). У 1933—1934 роках був начальником металографічної та механічної лабораторій на металургійному заводі ім. М. В. Фрунзе (нині Костянтинівський чавуноливарний завод) у місті Костянтинівка Донецької області Української РСР. Повернувшись до Ленінграда, у 1936—1938 роках працював начальником лабораторії заводу «Пневматика».

У 1938 році Георгій Михайлович був направлений до Магнітогорська, де в роки Німецько-радянської війни брав участь в освоєнні на Магнітогорському металургійному комбінаті виробництва броньової сталі, будучи за сумісництвом заступником начальника термічного сектора спецбюро № 1 (легендарного «броньового бюро»). Він запропонував технологію спеціального процесу термічної обробки, що дозволила відновлювати плавки броньової сталі, що раніше йшла у брак, що заощадило тисячі тонн легованої сталі.

Також із 1938 року був запрошений на роботу до Магнітогорського гірничо-металургійного інституту (МГМІ, нині Магнітогорського державного технічного університету), де завідував кафедрою металознавства та термічної обробки до кінця життя. З 1944 до 1948 року обіймав посаду заступника директора інституту з науково-навчальної роботи. Був автором понад 70 наукових праць, виховав низку кандидатів наук, серед них — Д. М. Золотоустовський, що став проректором із навчальної роботи МГМІ.

Займався громадською діяльністю, у 1947—1951 роках був членом президії Челябінського обкому профспілки працівників вищої школи та наукових установ.

Помер 21 листопада 1959 року у Магнітогорську. Був похований на Правобережному цвинтарі міста, де пізніше поряд із ним було поховано його дружину.^[1]

Зовнішні зображення
	Портрет Г.М. Заморуєва в Магнітогорському краєзнавчому музеї

• У Державному архіві Пермського краю є документи, які стосуються Г. М. Заморуєва.^[2]
• Художник Семен Васильович Камінський^[3] написав у 1960 році портрет Георгія Михайловича, який перебуває в Магнітогорському краєзнавчому музеї.^[4]

• Г. М. Заморуєв був нагороджений двома орденами «Знак Пошани» та медалями, серед яких «За трудову відзнаку» та «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Також був удостоєний Почесних грамот Міністерства чорної металургії СРСР. Його ім'я було внесено до Книги пошани МГМІ (1967).

• НАУКОВА ЕЛІТА Магнітогорського державного технічного університету імені Г. М. І. Носова
• Продовжувачі славних традицій