Занурений тунель

Зану́рений туне́ль — підводний тунель, складений із сегментів, побудованих в іншому місці і транспортованих до місця будівництва тунелю, за для занурення і наступного поєднання між собою. Зазвичай використовуються на автомобільних і залізничних переходах через річки, лимани і морські канали. Занурення труби часто використовується в поєднанні з іншими формами спорудження тунелів після їх закінчення, наприклад при переході з-під кромки води через портал на поверхню суходолу.

Головна перевага зануреної труби є те, що вона значно рентабільніша, ніж альтернативні варіанти — підводний тунель (якщо, звичайно, він взагалі можливий через інші фактори, такі як геологія і сейсмічна активність) або міст. Інші переваги:

• Швидкість будівництва
• Мінімальне порушення фарватеру річки/каналу
• Опір сейсмічної активності
• Безпека будівництва (наприклад, робота в сухих доках, на відміну від проходки під річкою)
• Гнучкість профілю

До недоліків можна віднести:

• Тунель частково відкритий (як правило, з деяким панцерюванням скелястими породами та природним замулюванням) на ложі річки/моря, з ризиком аварії через зіткнення з судном/кітвою.
• Прямий контакт з водою вимагає ретельної розробки гідроізоляції навколо з'єднання
• Сегментарний підхід вимагає ретельної розробки з'єднань, де поздовжні ефекти і сили мають бути компенсовані
• Вплив на підводний ландшафт

Перший тунель побудований за допомогою цього методу був «сифон Ширлі Гут», шестифутова каналізаційна магістраль, прокладена у Бостоні, штат Массачусетс, 1893 рік. Перший приклад транспортного будівництва — Центральний залізничний тунель Мічигану^[en], 1910 рік, під річкою Детройт. Першим автомобільним зануреним тунелем є тунель Поузі^[en], що сполучає міста Аламіда та Окленд (Каліфорнія), побудований в 1928 році.^[1]  Найстаріший занурений тунель в Європі — Маастуннель^[en] у Роттердамі, що був відкритий в 1942 році^[2].

Тунель Мармарай, що сполучає фракійську та анатолійську частини Стамбула, Туреччина, є найглибшим у світі зануреним тунелем (найглибша точка — 55 м нижче рівня моря);^[3] це перша залізниця, що перетинає протоки. Будівництво розпочато в 2004 році, а пасажирські перевезення — в 2013 році.^[4] Тунель має загальну довжину 13,6 км, з яких 1,4 км було побудовано за методом зануреної труби.^[3]

На початок 2020-х найдовшим зануреним тунелем є дистанція тунелю завдовжки 6,7 км мосту Гонконг–Чжухай–Макао (HZMB), завершена в 2018 році.^[5][6] Тунель HZMB розташований на глибині 30 м нижче рівня моря.^[7] Його довжина буде перевищена на 1,2 м із завершенням коридору Шеньчжень — Чжуншань (SZB) у 2024 році. Проект SZB має у своєму складі занурений тунель довжиною 6,7 км, що також стане найширшим зануреним тунелем у світі, що має вісім смуг руху.^[8] До завершення будівництва тунелів Мармарай і HZMB, Transbay Tube^[en] у затоці Сан-Франциско, завершений в 1969 році, був найглибшим і найдовшим зануреним тунелем у світі, на глибині 41 м нижче рівня води та завдовжки 5,8 км.^[2]

Довжина як HZMB, так і SZB буде перевищена Фемарнбельтським тунелем, що сполучить Данію та Німеччину, коли він буде завершений,^[9] проектована довжина — 17,6 км.^[10] Будівництво розпочато 1 січня 2021 року.^[11]

Найбільші занурені тунелі^[2]

Назва	Фото	Довжина	Глибина[a]	Ширина	Завершено	Розташування	Примітки
Фемарнбельтський тунель		17.6 км	40 м	42 м	2029 (плановано)	Фемарн-Бельт у Данії та Німеччині	[10]
Міст Шеньчжень — Чжуншань		6.845 км	38 м	46 м	2024 (плановано)	Шеньчжень та Чжуншань, Китай	Довжина занурення: 5.035 км[12][13]
Міст Гонконг — Чжухай — Макао		6.75 км	30.18 м	37.95 м	2010	Естуарій Сіцзян у Гонконзі; Макао та Чжухай, Китай	[7]
Transbay Tube[en]		5.825 км	40.5 м	14.58 м	1969	Сан-Франциско (затока), США	[14]:Рис. 3, с. 8 [15]:219
Дрогдентунель		3.51 км	22 м	42 м	2000	Ересунн між Швецією та Данією	Чотири відокремлення: 2×2–смуга та 2×1–залізниця[16]
Міст-тунель Пусан — Коджедо[en]		3.24 км	38 м	26.46 м	2010	Пусан та Коджедо, Південна Корея	[17]
Комунальний тунель Пулау Серая		2.6 км	30 м	6.5 м	1988	Сінгапур	[18][19]
Тунель Рауля Уранги — Карлоса Сильвестре Беньїса		2.367 км	32 м	10.8 м	1969	Ентре-Ріос та Санта-Фе, Аргентина	[15]:214[20]
Міст-тунель Гемптон-Роудс[en] (труба 2)		2.229 км	37 м	12 м	1976	Гемптон-Роудс, Вірджинія, США	[21][15]:228
Кабельний тунель затоки Туас		2.1 км	30 м	11.8 м	1999	Сінгапур	[22][23]
Міст-тунель Гемптон-Роудс[en] (труба 2)		2.091 км	21 м	11 м	1957	Гемптон-Роудс, Вірджинія, США	[24][15]:194
Тунель під Балтиморською затокою[en]		1.92 км	30 м	21.3 м	1957	Балтимор, Меріленд, США	[15]:193
Істерн-Гарбор-Кроссінг[en]		1.859 км	27 м	35 м	1990	Вікторія (бухта), Гонконг	[15]:250
Роттердамський метрополітен (Лінії D/E, перетинають Ньїве-Маас)		1.815 км	30 м	10 м	1966	Роттердам, Нідерланди	Довжина занурення: 1,04 км; загальна довжина: 1,815 км між станціями[15]:209
Міст-тунель через Чесапікську затоку[en]		1.75 км	30 м	11.3 м	1964	Чесапікська затока, Вірджинія, США	[15]:200
Тунель Форт МакГенрі[en]		1.646 км	31.7 м	25.1 м	1987	Балтимор, Меріленд, США	[15]:244
Кросс-Гарбор (тунель)[en]		1.6 км	28 м	22.16 м	1972	Вікторія (бухта), Гонконг	[15]:221
Тунель Тамагава		1.550 км	30 м	39.7 м	1994	Токіо, Японія	[15]:256
Тунель Гемспор		1.475 км	26 м	21.5 м	1980	Амстердам	[15]:235
Монітор–Меррімак міст–тунель[en]		1.425 км	36 м	24 м	1992	Hampton Roads, Virginia, United States	[15]:253
Мармарай		1.387 км	60.5 м	15.3 м	2013	Босфор, Стамбул, Туреччина	1,4 км занурений тунель 9,8 км; тунель глибокого закладення; 2,4 км тунель мілкого закладення[25]

Примітки

• Daniel Miller: Die größten Projekte der Welt — Tunnel unter dem Bosporus. (Discovery Channel, USA 2007)
• Daniel Miller: Die größten Projekte der Welt — Der Transatlantik-Tunnel. (Discovery Channel, USA 2003)