Запорожець Петро Кузьмич
Петро́ Кузьми́ч Запоро́жець (рос. Пётр Кузьмич Запорожец; 5 (17) січня 1873, Біла Церква — 19 лютого (4 березня) 1905, Вінниця) — діяч російського революційного руху. Життєпис![]() Народився 5 (17) січня 1873 року в Білій Церкві. 1886—1891 — навчався у Київському реальному училищі[1]. З 1891 року був студентом Петербурзького технологічного інституту, де вступив до марксистського гуртка і в 1895 році під керівництвом В. І. Леніна брав участь у організації Петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» та був учасником центрального гуртка цього союзу. Вів соціал-демократичну пропаганду серед робітників у районах Нарвської та Московської застав. У 1895 році приїжджав у Київ із організаційним завданням. У грудні 1895 року революціонера було арештовано та засуджено на п'ять років заслання. Перебуваючи в тюрмі, психічно захворів. З 1897 року перебував у київській Кирилівській психіатричній лікарні. 19 лютого (4 березня) 1905 року помер у лікарні у Вінниці. У 1970-х роках прах Петра Запорожця був урочисто перенесений в Сквер Слави (нині Європейська площа) у місті Вінниці.[2] Пам'ять
Примітки
Джерела
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia