Затоплювані савани Дельти Нілу
Затоплювані савани Дельти Нілу — екорегіон, що охоплює як власне дельту Нілу, де річка Ніл впадає в Середземне море, так і річкові заплави Нілу на 1100 км вгору по річці до Асуанської гребля. Відколи в 1970-х роках було завершено будівництво Асуанської греблі, Ніл на цій ділянці не має щорічних повеней, що призвело до втрати більшої частини боліт з Cyperus papyrus та інших боліт уздовж річки..[1][2][3][4] Розташування та описНа північному кінці розташована дельта Нілу, довжиною 175 км і шириною 260 км. Біля узбережжя є кілька озер і лагун із болотами; деякі з більших — озера Буруллус[en] і Манзала. Верхній шар грунту дельти має глибину до 21 м і інтенсивно використовується для сільського господарства. Проте якість ґрунту погіршується через втрату додаткових відкладень від повеней, а також збільшення використання добрив. Західне узбережжя дельти відділене від моря екорегіоном середземноморські сухі рідколісся та степи. .[1] Ширина екорегіону поза дельтою менше 20 км на цій довжині. Екорегіон обмежений на сході північносахарські степи та рідколісся, на заході — екорегіон пустелі Сахара. КліматКлімат більшої частини екорегіону — спекотний пустельний клімат (за класифікацією клімату Кеппена (BWh)). Середня температура влітку зазвичай становить 29–35 °C. [5][6] Температура в дельті нижча. У дельті випадає опадів в середньому 100—200 мм/рік, при цьому рівень опадів зменшується до півдня [4] Флора і фаунаУ дельті колись характерною рослиною була папірусна осока, наразі замінена сільськогосподарськими культурами. За межами сільськогосподарської території типовими видами є Phragmites australis, Typha capensis і Juncus maritimus. На прибережних болотах зустрічаються посухостійкі та солестійкі чагарники, такі як Halocnemum і Nitraria retusa. Уздовж річки вище за течією зустрічаються зарості Phragmites та Typha. У Нілі в Єгипті налічується 533 види рослин, вісім з яких є ендемічними. [4] Водно-болотні угіддя дельти та річки екорегіону є важливою зупинкою для перелітних птахів на азійсько-східноафриканському перелітному шляху[en]. Серед перелітних птахів варто відзначити: Ciconia ciconia, Ciconia nigra, Grus grus, Pelecanus onocrotalus, Larus minutus, Chlidonias hybrida, Anas clypeata, Anas crecca, Anas penelope, Anas querquedula, Charadrius alexandrinus і Phalacrocorax carbo. [4] Заповідні територіїМенше 1 % екорегіону офіційно охороняється.[3] Це:
Примітки
|
||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
