Захаренко Лідія Костянтинівна

Захаренко Лідія Костянтинівна
Захаренко Лідія Костянтинівна
Народилася	7 червня 1938; Люботин, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Померла	29 грудня 2021 (83 роки); Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	співачка
Alma mater	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди
	; ; ;

Захаренко Лідія Костянтинівна (рос. Захаренко Лидия Константиновна; 7 червня 1938, Люботин, Харківська область — 29 грудня 2021, Москва) — радянська та російська оперна співачка (сопрано), Народна артистка Росії (1989).

Життєпис

Лідія Костянтинівна Захаренко народилася 7 червня 1938 року у місті Люботин Харківської області^[1].

У 1959—1960 роках навчалася в Харківській консерваторії. 1966 року закінчила Московську державну консерваторію (клас Є. В. Шумської).

У 1966—2017 роках була солісткою оперної трупи Московського академічного музичного театру ім. К. С. Станіславського і В. І. Немировича-Данченка. Протягом майже 30 років була ведучою солісткою оперної трупи. Мала голос великого діапазону, виконувала партії, написані як для сопрано, так і для меццо-сопрано.

Багато гастролювала в Росії і за кордоном. Виступала на радіо та на телебаченні, створила низку записів в ДержФонді СРСР.

Померла 29 грудня 2021 року у Москві^[2].

Чоловік — співак (тенор) Микола Леонардович Гуторович (нар. 1937), заслужений артист РРФСР.

Лауреат Міжнародного конкурсу оперних співаків «Мадам Баттерфляй» у Токіо (за найкраще виконання партії Чіо-Чіо-Сан з «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччині) (1976).
Заслужена артистка Росії (9.03.1978).
Народна артистка Росії (1989).
Орден Пошани (29.11.1999).
Премія «Легенда» фестивалю «Бачити музику» (2017).

«Перікола» Ж. Оффенбаха — Перікола
«Кармен» Ж. Бізе — Кармен
«Циганський барон» Й. Штрауса — Саффі
«Не тільки любов» Р. К. Щедріна — Варвара
«Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччині — Чіо-Чіо-Сан
«Тоска» Дж. Пуччині — Тоска
«Винова краля» П. І. Чайковського — Ліза і графиня
«Заручини в монастирі» С. С. Прокоф'єва — Клара
«Паяци» Р. Леонкавалло — Недда
«Поргі і Бесс» Дж. Гершвіна — Бесс
«Любов до трьох апельсинів» С. С. Прокоф'єва — Фата Моргана
«Безродний зять» Т. М. Хрєнникова — Варвара
«Катерина Ізмайлова» Д. Д. Шостаковича — Катерина Ізмайлова
«Богема» Дж. Пуччині — Мюзетта
«Останній постріл» Зігфріда Маттуса (за повістю Б. Лавреньова «Сорок перший») — Марютка
«Снігуронька» М. А. Римського-Корсакова — Купава
«В бурю» Т. М. Хрєнникова

↑ Л. М. Каракапкан (2010). Захаренко Лідія Костянтинівна. Енциклопедія сучасної України. 15754. Архів оригіналу за 14 грудня 2023. Процитовано 14 грудня 2023.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Лидия Захаренко. Московський музичний театр ім. Станіславського і Немировича-Данченка. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 28 січня 2022.
Лідія Захаренко. Московський музичний театр ім. Станіславського і Немировича-Данченка. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 28 січня 2022.
Лідія Захаренко. stanislavskymusic-bilet.ru. Архів оригіналу за 3 червня 2018. Процитовано 28 січня 2022.
ЗАХА́РЕНКО Лідія Костянтинівна. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
Лідія Захаренко. Класичний форум. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
Лідія Захаренко: І знову звучить увертюра. goths.ru. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.