Захарова Олена Іванівна

Олена Іванівна Захарова
Народилася	16 січня 1907(1907-01-16) Мозир
Померла	2 жовтня 1999(1999-10-02) (92 роки) Новочеркаськ
Країна	СРСР
Alma mater	Московський державний університет
Галузь	біологія і агротехніка винограду
Заклад	Всесоюзний науково-дослідний інститут виноградарства і виноробства імені Я. І. Потапенка
Посада	провідний науковий співробітник
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор сільськогосподарських наук
Партія	КПРС
Нагороди

Олена Іванівна Захарова (нар. 16 січня 1907(19070116), Мозир — пом. 2 жовтня 1999, Новочеркаськ^[1]) — радянський вчений в області біології і агротехніки винограду. Доктор сільськогосподарських наук з 1965 року, професор з 1966 року.

Народилася 16 січня 1907 року в місті Мозирі (тепер Білорусь). 1930 року закінчила біологічне відділення 2-го Московського державного університету^[1].

• У 1930—1931 роках — асистент в Інституті агроґрунтознавства (Москва);
• У 1931—1931 роках — фахівець бюро обстеження Інституту плодівництва (Київ);
• У 1934—1943 роках — фахівець бюро обстеження при Садвинрадгоспоб'єднанні (Москва);
• У 1943—1949 роках — науковий співробітник і вчений секретар Центральної генетичної лабораторії імені І. В. Мічуріна (Мічурінськ)^[1]. У 1946 році захистила кандидатську дисертацію^[2].

З 1949 по 1973 рік — завідувач відділом агротехніки, з 1973 року — професор-консультант Всесоюзного науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства імені Я. І. Потапенка (Новочеркаськ), з 1993 року — провідний науковий співробітник^[2].

Померла у Новочеркаську 2 жовтня 1999 року.

Вченою теоретично обґрунтовані і розроблені рекомендації по основним прийомам агротехніки, на основі яких широко впроваджені у виробництво системи формування кущів винограду, в тому ислі односторонні форми для механізації укладання та укриття лоз; виявлені оптимальні площі живлення кущів відповідно до природно-агротехнічних умов, раціональні розміри навантаження кущів і довжина лоз при підрізуванні; розроблені методи прискореного розмноження дефіцитних і нових сортів винограду. Співавтор 5 нових районованих сортів винограду з підвищеною морозо- мілдьюстійкістю. Автор 210 наукових робіт, 5-х винаходів. Нею підготовлено 10 кандидатів і докторів наук^[1]. Серед робіт:

• Виноградарство. — Москва, 1960;
• Формирование, обрезка и нагрузка виноградных кустов. — Ростов н/Д., 1964;
• Новые морозоустойчивые сорта винограда. — Махачкала, 1965 (у співавторстві);
• Виноградный куст. — Ростов н/Д., 1972 (у співавторстві).

• Лауреат Державної премії СРСР:
  • за 1951 рік — за виведення нових морозостійких сортів винограду і розробку агротехніки північного виноградарства;
  • за 1971 рік — за розробку та впровадження у виробництво технології механізованого обробітку виноградників в зоні укривної культури)^[1].
• Заслужений агроном Російської Федерації^[2];

Нагороджена:

• орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», Дружби народів;
• 14 медалями ВДНГ^[1];
• почесними грамотами Верховної Ради РРФСР, Російської Академії наук^[1].

• Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986. — С.  .(рос.)