Захаров Ростислав Володимирович

Захаров Ростислав Володимирович
рос. Захаров Ростислав Владимирович
Народився	25 серпня (7 вересня) 1907  Астрахань, Російська імперія[2]
Помер	15 січня 1984(1984-01-15)[1] (76 років)  Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	хореограф, балетмейстер, артист балету, театральний режисер, балетний педагог, публіцист, кінорежисер
Alma mater	Академія російського балету імені А. Я. Ваганової і Російський державний інститут сценічних мистецтв
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства[d]
Вчителі	Пономарьов Володимир Івановичd і Радлов Сергій Ернестовичd
Відомі учні	Валамат-Заде Гафар Рустамовичd, Смирнов Ігор Валентиновичd, Чанга Євген Яновичd, Лапаурі Олександр Олександрович, Конюс Наталія Георгіївнаd, Михайло Лавровський, Шекера Анатолій Федорович, Nina Kiradzhievad, Jiří Blažekd, Libuše Hynkovád і Лукашова Іраїда Петрівна
Заклад	Маріїнський театр
Партія	КПРС
Нагороди
IMDb	ID 0952275
Медіафайли у Вікісховищі

Ростислав Володимирович Заха́ров (рос. Ростислав Владимирович Захаров; нар. 7 вересня 1907, Астрахань — пом. 19 січня 1984, Москва) — російський радянський балетмейстер, режисер і педагог; доктор мистецтвознавства з 1970 року.

Нродився 25 серпня [7 вересня] 1907(19070907) року в місті Астрахані (нині Росія). 1926 року закінчив Ленінградське хореографічне училище (викладач Вододимир Пономарьов). Впродовж 1926–1929 років — соліст балету Української державної опери в Києві і Харкові. 1932 року закінчив режисерське відділення Ленінградського театрального технікуму (викладач Сергій Радлов).

Протягом 1934–1936 років — балетмейстер Ленінградського театру опери та балету імені Сергія Кірова; у 1936–1956 роках — балетмейстер, режисер, одночасно у 1936–1939 роках — керівник балетної трупи Большого театру у Москві. За сумісництвом у 1945–1947 роках — директор і художній керівник Московського хореографічного училища. 1948 року екстерном закінчив Ленінградський театральний інститут. З 1946 року — завідувач, з 1951 року — професор кафедри хореографії Державного інституту театрального мистецтва у Москві. Серед учнів: Гафар Валамат-Заде, Євген Чанга, Ігор Смирнов, Вітаутас Грівіцкас, Олександр Лапаурі, Наталія Конюс, Михайло Лавровский, Анатолій Шекера, Ан Сон Хі (КНДР), Надія Кіраджієва (Болгарія), Йіржі Блажек, Лібуше Хінкова, Марілена Тотова (Чехословаччина), Віра Боккадоро (Франція). Член ВКП(б) з 1951 року.

1956 року залишив Большой театр. Ставив балети в театрах Праги, Белграда і Загреба. Помер 15 січня 1984 року в Москві. Похований в Москві на Ваганьковському кладовищі^[3].

Постановки в Ленінградському Театрі опери та балету імені Кірова

• «Бахчисарайський фонтан» Бориса Асаф'єва (1934);
• танці в опері «Гугеноти» Джакомо Меєрбера (1935);
• «Втрачені ілюзії» (за романом Оноре де Бальзака) Бориса Асаф 'єва (1936);
• «Мідний вершник» Рейнгольда Глієра (1949);
• «Червоний мак» Рейнгольда Глієра (1949);
• «У порт увійшла „Росія“» Василя Соловйова-Сєдого (1964);

Постановки у Большому театрі

балети

• «Бахчисарайський фонтан» Бориса Асаф'єва (1936, 1944, 1954);
• «Кавказький полонений» Бориса Асаф'єва (1938);
• «Дон Кіхот» Людвіга Мінкуса (1940);
• «Тарас Бульба» Василя Соловйова-Сєдого (1941);
• «Попелюшка» Сергія Прокоф'єва (1945);
• «Панночка-селянка» Бориса Асаф'єва (1946);
• «Мідний вершник» Рейнгольда Глієра (1949);
• «Ніч на Лисій горі» на музику Модеста Мусоргського (1951);

опери

• «Руслан і Людмила» Михайла Глінки (1937);
• «Вільгельм Телль» Джоаккіно Россіні (1942);
• «Кармен» Жоржа Бізе (1943);

танці в операх

• «Піднята цілина» Івана Дзержинського (1937);
• «Руслан і Людмила» Михайла Глінки (1939, 1942, 1945);
• «Травіата» Джузеппе Верді (1942, 1943);
• «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського (1942, 1943);
• «Аїда» Джузеппе Верді (1951);
• «Сорочинський ярмарок» Модеста Мусоргського (1952);
• «Джаліль» Назіба Жиганова (1959);
• «Війна і мир» Сергія Прокоф'єва (1969).

Був режисером «танцю опричників» у художньому фільмі «Іван Грозний» (1944, режисер Сергій Ейзенштейн, «Мосфільм»), сценаристом і режисером фільму «Кришталевий черевичок» (1960). У 1951 році знявся в ролі хореографа у художньому фільмі «Великий концерт»; у 1976 році знявся в документальному фільмі «Право бути першим».

премії

• Сталінська премія І-го ступеня (1943; за роботу в оперному спектаклі «Вільгельм Телль» Джоаккіно Россіні);
• Сталінська премія І-го ступеня (1946; за постановку балетного спектаклю «Попелюшка» Сергія Прокоф'єва)^[3];

ордени СРСР

• Орден Трудового Червоного Прапора (1937);
• Орден «Знак Пошани» (1959);
• Орден Жовтневої Революції (1976);

медалі СРСР

• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»;
• Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»;
• Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»;

почесні звання СРСР

• Заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1948 року;
• Народний артист РРФСР з 1951 року;
• Народний артист Казахської РСР з 1958 року;
• Народний артист СРСР з 1969 року.

• Захаров Ростислав Владимирович // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Захаров Ростислав Володимирович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Ивашнев В., Ильина К. «Ростислав Захаров. Жизнь в танце». Москва, 1982 (рос.);
• Захаров Ростислав Володимирович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 264 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Туркевич В. Д. Захаров Ростислав Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.