Захарченко Павло Федорович
Павло́ Фе́дорович Заха́рченко (1917 — 1943) — радянський військовик часів Другої світової війни, заступник командира 1-го танкового батальйону 150-ї окремої танкової бригади, капітан[1]. Герой Радянського Союзу (1943). ЖиттєписНародився у станиці Батуринській, нині Брюховецького району Краснодарського краю Росії. Українець[2]. Здобув середню освіту. У 1938 році закінчив історичний факультет Ростовського педагогічного інституту, вчителював. До лав РСЧА призваний у 1939 році. У 1941 році закінчив 2-ге Саратовське танкове училище. У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Північно-Кавказькому, Воронезькому, Центральному і 1-му Українському фронтах: командир танка, командир взводу, ад'ютант штабу батальйону, офіцер зв'язку штабу бригади, командир роти середніх танків 2-го танкового батальйону 150-ї окремої танкової бригади. Член ВКП(б) з 1943 року. Загинув у бою за місто Коростень Житомирської області. Похований у смт Чоповичі Малинського району Житомирської області.[3] НагородиУказом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року «за успішне форсування річки Дніпро північніше Києва, міцне закріплення плацдарму на західному березі річки Дніпро та виявлені при цьому відвагу і героїзм», капітанові Захарченку Павлу Федоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (отримати нагороди не встиг). Також нагороджений двома орденами Червоного Прапора (09.02.1943, 21.10.1943), орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (26.12.1943, посмертно) і Червоної Зірки (01.05.1943). Вшанування пам'ятіІм'ям Павла Захарченка названо вулиці у селищі міського типу Чоповичі Житомирської області та у станиці Батуринській Краснодарського краю. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
